![](/_img/book-top.gif)
Re: цензії
- 25.07.2024|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліВідчуває серце подихи часу
- 25.07.2024|Тетяна Череп-ПероганичКнижка про літо, коли сонце стало чорним…
- 20.07.2024|Валентина Семеняк, письменницяНебоземляни – діти світла серед нас
- 19.07.2024|Богдан Дячишин, ЛьвівЯ і є памʼять – вічний
- 18.07.2024|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету ім.СтефаникаЛітературознавчі візії Лариси Табачин
- 14.07.2024|Олег СоловейЗнову – Селін, знову – війна
- 06.07.2024|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниВерліброві філософеми Євгена Барана
- 28.06.2024|Сергій Постоловський«Анатомія ненависті. Путін і Україна» Сергія Руденка. Книга для тих, хто хоче не тільки знати, але й зрозуміти
- 27.06.2024|Богдан Дячишин, Львів«До світла, що у слові…» (Полілоги живого слова для дітей і дорослих)
- 20.06.2024|Віктор ВербичНора Ікстена: «Чи любов краща за життя?»
Видавничі новинки
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
Re:цензії
«Слова. Навіщо їм взагалі існувати?...»
Зузак М. Крадійка книжок / Маркус Зузак; переклад з англ. Наталії Гоїн. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 416 с.
Відомий австралійський письменник Маркус Зузак написав роман «Крадійка книжок», в якому реалізував спробу осмислення вагомості слів. Сучасний австралійський письменник поклав в основу роману історію маленької дівчинки Лізель Мемінгер, яка в роки Другої світової війни потрапила в прийомну родину, по дорозі втративши молодшого братика. Її батько був комуністом, мама змушена була віддати її в іншу родину. Подальша їхня доля невідома.
Лізель навчилася читати за першою книгою, яку вона поцупила. Це був посібник гробаря. Допомагав дівчинці вчитися читати її прийомний батько – Ганс Губерманн. Автор пов’язує кожну книжку з певним етапом життя маленької героїні. В романі згадуються наступні книги: «Посібник гробаря», «Знизування плечима», «Люди з бруду», «Mein Kampf», «Навислий чоловік», «Свистун», «Носій снів», «Пісня у темряві», «Повний словник і тезаурус Дудена», «Струшувачка снів», «Останній людський незнайомець», «Правила Томмі Хофмана», «Крадійка книжок». Їх Лізель або краде в різноманітних місцях – бібліотеці мера, вогнищі, або отримує в подарунок, або ж створює самостійно.
Лізель знаходить тепло в родині, друзів Руді та Макса, потім в одну мить втрачає все, але виживає.
Роман «Крадійка книжок» за 10 років існування був перекладений понад 40 мовами світу, одержав 8 літературних нагород, був з успіхом екранізований, номінований на «Оскар».
Неможливо не відзначити об’ємність письма Маркуса Зузака: «їхні думки шурхотіли», «дитячий вереск штовхався і розмахував кулаками», а також кольоровість описів.
Історичне тло роману – набирання обертів поширення нацистської ідеології (сліпа віра фюреру, тоталітаризм, зневага та нищення євреїв), страждання мирного населення Німеччини (збідніння простого люду, бомбардування міст, крадійство серед дітей), ЛСЕ (Luftwaffe Sondereinheit – спеціальний підрозділ протиповітряної оборони – їхня місія «залишатися на поверхні під час атак і гасити пожежі, підпирати стіни будинків, рятувати людей, які потрапили під завали», або в простонародді «збирачі трупів»»).
Німеччина оцінюється Маркусом Зузаком як «Країна вирощених думок».
Цікавою є постать оповідача роману – Смерті, місія якого полягає у транспортуванні душ з землі до небесних сфер. Маркус Зузак наділяє його здатністю емоційно сприймати оточуючу дійсність – він співпереживає Лізель, сумує, коли змушений забирати душі. За словами оповідача, якого, до речі, М. Зузак прямо не називає в романі, після бомбардування Кельну, коли загинуло близько 500 людей, він «підхоплював їх пальцями, ніби валізи. Або закидав через плече. Лише дітей я виносив на руках».
В портреті та описі героїв М. Зузак виокремлює промовисту деталь, якою слушно мотивує характер персонажу. Роза Губерманн «завбільшки з маленьку шафу», постійно лається, але має добру вдачу, адже підтримує свого чоловіка і переховує в підвалі єврея – Макса. Ганс Губерманн виділяється сріблястими очима, Руді Штайнер – лимонним волоссям. Срібло – символ чистоти, невинності. Ганс допомагає людям: підтримував Лізель у її нічних жахіттях, замальовував вікна мешканцям Молькінга у чорне за будь-яку плату – навіть за пів цигарки, за пригощання шампанським; подав хліб змученому єврею, переховував Макса. У Макса Ванденбурга – «трясовинні очі», волосся, що скидалося на пір’я. Пізніше він сам себе зобразить як птаха. Птах пов’язаний зі світовим Духом, душею людини. Це людина іншого світу. Пані Гольцапфель, що вирізнялася жорсткою, непривітною вдачею, змальована письменником через характерні деталі: «голос нагадував удари палицею», «змайстрована з п’ятдесятилітнього дроту», «чеканні кроки».
В романі виразно присутній дух неба, яке доволі часто виринає в текстовій тканині. По-перше, місце дії – Небесна вулиця. Ця вулиця буде стерта з обличчя землі під час непередбаченого бомбардування, виживе лише Лізель. По-друге, що теж вельми важливо, автор вдається до плідного застосування такого прийому як паралелізм, коли пейзаж відповідає настрою або подіям: «Розкинулось океанічне небо з білими гребенями хмар», «сьогодні небо лагідне. Хмари такі м’які і сумні» (коли прийшов лист з повідомленням про те, що Ганса Губерманна забирають у військо), «кольором небо скидалося на попелястого коня», «небо було білим, але воно швидко темніло. Як завжди воно перетворювалось на величезне полотнище. Воно просочувалось кров’ю, а ще незаплямовані клапті заполонили хмари, брудні, як відбитки ніг на талому снігу» (коли смерть забирала душу одного з братів Гольцапфелів), «Небо накрапало. Ніби кран, що його дитина з усіх сил намагалася закрутити, але так і не змогла» (перед нищівним бомбардуванням Небесної вулиці).
Роман «Крадійка книжок» змушує замислитися над силою слів, співпереживати персонажам, плакати від зображеного, сподіватися на краще.
Коментарі
Останні події
- 25.07.2024|15:11Нові горизонти "Літературного Чернігова"
- 13.07.2024|15:05Десятий Ше.Fest 2024 оголосив дати фестивалю
- 13.07.2024|14:42Петро Скунць знову у колі своїх сучасників
- 12.07.2024|10:21У Києві відбудеться Гаражна субота із Старим Левом у Музеї Ханенків
- 12.07.2024|10:15Фестиваль «Фронтера» оголосив програму: чого чекати відвідувачам
- 06.07.2024|12:14У Луцьку відбудеться IV Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера»
- 03.07.2024|21:11Пес Патрон і Великий Т: вийшов друком новий комікс про легендарного пса
- 27.06.2024|19:10У Швеції готується виставка зі знищеними внаслідок російського удару книгами
- 27.06.2024|12:35Десятий Ше.Fest 2024 оголосив дати фестивалю
- 23.06.2024|08:37Українка, яка з Кобзарем у руках полонила Рим