Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Пікнік зі Станіславом Бондаренком…
Станіслав Бондаренко. Майдани і магnати. – Київ6 Український пріоритет, 2014. –128 с.
Вже й не пригадую, коли я почув ім’я Станіслава Бондаренка. Але, гадаю, не раніше 2011-го, коли він „ вигулькнув “ в іпостасі заступника головного редактора газети „ Літературна Україна“. Але, напевне, ні. Щось пов’язане із Павлом Вольвачем і його прозовим твором , тим що перший, забув назву. Ага, „ Кляса“. „ Кляса“? Не помню… Здається, то була газета „ Кієвскіє вєдомості“. Була така газета? Є така газета? Не помню…
Суть у тому, що зринув із журналістського моря ніби-то свій парень – Стас Бондаренко. Я довго не знав, що він пише вірші, аж поки не надіслав (чи передав) мені книгу віршів. Щось про київські вулиці. Не годен її знайти, а у тих книгах Бондаренка, які маю під рукою, чомусь ся книга віршів не згадується.
Я не прочитав його роману („ роман для високочолих майже без убивств “) «От я вся – я свято, або Віхола лохів», яку ще 2010 року видав Михайло Слабошпицький у видавництві „ Ярославів Вал“. Чи втратив, не скажу. Не читав (руки не дійшли). Потім була книга поем і віршів „Пікнік із мільярдером або Травми трав“. Перед тим було ще щось на кшталт поеми „Нічна розмова з Європою“, але чомусь я її теж не знаходжу, хоча знаю, що десь ся книженція у мене є.
Нарешті, „Майдани і магnати“ із передмовою академіка Миколи Жулинського. Ся передмова була і в попередній книзі, але без додатків про третю поему.
Ми робимо зло, пишучи передмови до книг, які би взагалі не мали мови. Так роблять багато людей, я в тому числі. Жулинський так понаписував, і так професійно правильно, що я пошкодував, що книга була запропонована лише на Шевченківську премію. Чому не на всі, огульно, в „ Україні й не в Україні “ придумані?
Три поеми – філософська поема-кліп „Нічна розмова з Європою, або Таємниці наших літер“, психологічна поема-кліп „Пікнік із мільярдером, або Травми трав“, історично-детективна поема-кліп „Майдани і магнати, або Магія магми“ – академік Жулинський називає поематичним триптихом, у якому автор „ відкрив новий тип рефлекторно-філософської лірики, базованої на експресивній суб’єктно-образній стратегії “. Щоправда, пан Жулинський застерігся, мовлячи, що „ частим цитуванням і згадуванням світових філософських і літературних авторитетів, балансуванням між поезією і розою, іноді навіть декларативністю суджень і ризиковим римуванням Станіслав Бондаренко «підставляє» себе під стріли рафінованої критики, яка не терпить такої зухвалості в поводженні зі стилем і поетичною формою “. Пане Миколо, ну Ви ж не Шамота, хоча і учень Шамоти. Для чого вдаватися до філологічної еквілібристики, тоді як просто можна сказати: хочете – читайте, хочете – не читайте. Нічого се не змінить у нашому житті. Чоловік, який се писав – незлий журналіст. Думаючий, у перерві між запаленням нової сигарети. Але є посереднім поетом. Поетом, який має повагу і пієтет до Андрія Вознесенського. Останній якусь листівку написав ще студентові Бондаренку, і сим врятував його від звинувачень у „ націоналізмі “ (се зі слів самого Бондаренка). Тому у віршах Бондаренко багато ритміки Вознесенського. Друга частина триптиху „Пікнік із мільярдером…“ близька ритмічно до байки Леоніда Філатова „ Про Федота-стрельца, удалого молодца “. Чого бракне Бондаренку? Та власне оригінального таланту.
Я не передаватиму зміст сих поем-кліпів. Вони читаються. Їх можна виконувати зі сцени. З української сцени взагалі все можна виконувати, бо український театр перестав працювати з автором-драматургом, доганяючи, а то й переганяючи суспільну кон’юнктуру (тому й втратив, за Бєлінським, право бути трибуною сучасности). Там, у поемах, є непогані спостереження, суспільні загальники, правильні ідеологічні акценти. Але у них немає найголовнішого – тієї оригінальної форми, яка переводить розмову про сі витвори з посередньо-журналістського на поетичний рівень.
Поєднання у третій частині поематичного триптиху прозових, щоденникових чи „ щонічникових “ вставок є непоганим задумом. Але вони не є подією літературною, сі поеми. Вони просто є написані. І, можливо, добре, що написані.
Я спеціально не подаю цитат і не переказую зміст. Все у змісті (особливо у другій і третій частинах триптиху є правильним). Нема найповнішого – поезії. І де пан Жулинський її там знайшов, не втну?
На завершення декілька слів про Шевченківську премію. Так склалося, що Станіслав Бондаренко став виконувати обов’язки головного редактора „ Літературної України“. Як на мене, і Сергій Козак був непоганим редактором, але не мав редакторської свободи (не дали її, а Козак був заделікатним, аби ту свободу виривати). Бондаренко не є кращим редактором. Але початок сего року ознаменував „ дрібними “ скандалами навколо Шевченківської премії. „ Дрібними “ тому, бо писав яко ображений автор-кандидат „ на папаху “, якого не допустили до третього туру голосування. Погано, коли незлий журналіст і посередній поет, не гіршої руки, уявляє себе геніальним поетом. Погано, коли потенційний редактор літературної газети із затаєною образою починає ділити потенційних авторів газети на „ своїх і чужих “. Недобре. Ся газета, яка і так немає сталого читацького інтересу, втратить його остаточно.
Ся сегорічна премія взагалі випала з розмов, бо довели її до „ ручки “. З тих кандидатів, які потрапили в останній тур, заслуговували її двоє – Володимир Даниленко і Леонід Ушкалов. Вийшло навпаки. Москальцю дали за те, що він Москалець і нонконформіст (якщо Москалець вартував премії, то не за книгу літературно-критичних есеїв „ Сполохи “, як на мене, книга літературно-критичної есеїстики Олега Солов’я „ Оборонні бої “ і глибша і концептуальніша), а Буряку дали – спитайте мене, за що дали премію Юрію Буряку? Що він був колись поетом. А потім редактором добротного культурологічного видання « Хроніка-2000 ». Але в жодному разі не за книгу віршів, яка не є подією літературною, ні проривом поетичним, ні мовним, а просто „ філологічною віршованою веретою “.
Словом, премії вручили. Як завжди, вручили не тим. А образа Станіслава Бондаренка здобулася навколітературних обговорень. Я не кажу, що такі автори, як Станіслав Бондаренко, є геть поганими. Я тверджу, що рівень їхньої мови є рівнем їхнього індивідуального поетичного росту або застою. Аж ніяк не всеукраїнською літературною подією, у яку треба втягувати літературний і навкололітературний люд.
А щось там з поемами? Поеми можна читати. Можна не читати, але завжди пам’ятати вчасну мисль Чеслава Мілоша: „ Багато талантів, проте одноденок. Кастрована ідеологія мститься. Заснована на довільності, на рекламних враженнях критика не може виховати великих людей“ . Будь мудрий, не повір сему чоловікови…
Додаткові матеріали
- Станіслав Бондаренко презентує «Майдани і магнати»
- В Ужгороді відбулася зустріч із Володимиром Шовкошитним та Станіславом Бондаренком
- Інтерв’ю з Європою Станіслава Бондаренка
- Євроремонт традицій з дорученням магнатів
- Шанс магнатам «роздягтися» й долучитись…
- У кого з «братів» первородство?
- Бондаренко Станіслав
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»