Re: цензії
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Привиди давньої ночі
Поліна Кулакова. Я пам´ятатиму твоє обличчя. — Брустурів: Дискурсус, 2014. — 165 с.
«Я пам’ятатиму твоє обличчя»… Досить цікава назва книги, яка зразу навіює на думку, що твір про кохання, а точніше драму чи навіть мелодраму. Авторка молода, приємна зовнішністю, мабуть мала якісь в своєму житті любовні негаразди, тому так поетично вирішила назвати свою книгу. Мабуть там має бути її біль, розчарування, спогади… Але було би все занадто просто, якби у назві була імпліцитність всієї книги.
Авторка у передмові зазначає, що «…коли цілком випадково прочитала «Керрі» Стівена Кінга, в мені прокинулась не лише безмежна любов до жанру, а й «блакитна» мрія стати автором» [3]. Сторінка за сторінкою, як і всі сюжети цього жанру, починається просто, передбачено, із легким гумором, а потім від середини роману твір починає оживати, ставати цікавим і моторошним деякими сценами, трансформуючи глядача із стану спокійного флегматика то невиправного халкоподібного холерика. У романі «Я пам’ятатиму твоє обличчя» Поліни Кулакової зразу відчувається атмосфера загадки, тому чи не з перших розділів було приємно зануритися у сюжет.
Варто цю книгу прочитати, бодай навіть тим самим прихильникам цього жанру. Чого тут лише нема: дружба, ненависть, надприродні легенди, які переростають у містику, ну і звісно деякі пригоди, щоправда серйозні та часом важкі для сприйняття, але цим і цікаві.
Окремо можна простежити блискуче трактування та розуміння медичних термінів, діагнозів, їхню причину та наслідки. Дуже приємно, що нарешті в українській літературі є такі герої, як ось Віра у цьому романі, яка знає свою нелегку роботу, але мимо цього залишається простою жінкою, яка шукає кохання.
Роман більше детективний, ніж про жахи, проте логічність побудови сюжету тримає в напрузі. Раптова загибель Остапа пройшла непомітно, а більше зверталася увага на дівчат, які дивними способами пішли із цього світу, адже в самій причині їхньої смерті є багато загадок, а істини немає.
Та й своєрідні, так би мовити «привиди минулого», не можуть заспокоїтися. Через кілька років, після загибелі нареченої Андрія Вербицького, слідчі знову почали розслідувати цю справу. Не встигне одна історія закінчитися, як у дію зразу приходить друга, і ще більше примушує продовжувати читати твір. А ота сцена самого вбивства Юлі, нареченої Андрія… Справді жахіття, в тому розумінні, що холоднокровно все відбулося у творі для загиблої Юлі.
І майже наприкінці книги відкривається розуміння цієї досить «ліричної» назви, адже вона просто вражає не самими символами, а жахливою дійсністю, в якій проявляється: « Коли тіло занурилося у воду, клейонка відстала в тому місці, де було її обличчя й холодні мертві очі жінки подивилися прямісінько на Ігоря. Волосся на його руках стало дибки. Він здригнувся зі страху, бо легкий літній вітер шепотів йому на вухо: «Я знайду тебе, я пам’ятатиму твоє обличчя» [141].
Роман закінчується гарно, весело, що навіть не зразу віриться, що все добре, оскільки ще кілька сторінок назад відбулися жорстокі вбивства, але в результаті кривдники отримали по заслузі, а дехто із героїв навіть готувалися до свого весілля. Зазвичай у книгах Стівена Кінга відкритий фінал, а у книзі Поліни Кулакової все завершується зрозуміло, що цим і є у свою чергу не простим копіюванням, а особистим вмотивованим рішенням.
Роман вартий уваги, адже поєднує в собі кілька жанрів і взагалі різнобарвну атмосферу. Єдине що трішки примушує бути роздратованим, це деякі механічні помилки у творі, але всяке буває, тому на рівному місці робити балаган не варто. Все-таки роман цікавий, а це вже ознака того, що є що читати в українській літературі.
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві