У вінницькій друкарні «Діло» вийшла друком публіцистична книга Олександра Горобця «Свічка на вітрі». Захоплюючий політичний начерк про зранену Україну. Гарячий клубок розмислів, логічних посилів, перших висновків щодо подій довкола  анексії Криму і пекла, влаштованого московітами на Сході України. Аналіз того, як офіційна державна дезінформація і брехня Кремля стали важливим елементом гібридної війни. Дослідження того, як генетичні корені ординської нації лягли в підґрунтя подій, від яких здригнувся світ.

«Свічка на вітрі» це політичне есе на злобу дня, хвилюючі роздуми що називається з коліс: останню крапку в творі поставлено лише 27 серпня ц.р.

Чому така назва в книги? Автор пояснює так. Нинішня Україна вельми схожа на запалену свічку у буревій. Вона немовби лучина для всього світу. Якщо агресор задує її, то вся планета може перетворитися в суцільний морок: нинішня агресивна Росія Путіна – загроза всьому живому.

У книзі багато цікавих, захоплюючих деталей і сюжетів відносно медійного висвітлення проблем російської агресії з обох сторін протиборства. Автор – один із небагатьох українських журналістів, і, напевне, один з вітчизняних письменників, хто активно веде свій блог на російських Інтернет ресурсах: опубліковано понад двісті постів із приводу найактуальніших проблем міждержавних взаємин, і, насамперед, з приводу того, що відбувається в Україні після агресії Росії. Йдеться про сайт міжнародної радіостанції «ЭХО Москвы». Одна з публікацій Олександра Горобця визвала небувало резонансні події в Москві. Після публікації поста щодо дійсних обставин дій і затримання під Краматорськом так званих «журналістів» телеканалу Лайф Ньюс з зенітно-ракетним комплексом у багажнику. Блог дали особисто прочитати Путіну, який на той час перебував з візитом у Пекіні.

Що було далі, ви дізнаєтесь із книги.  

Не зважаючи на свій зовсім ще юний вік, «Свічка на вітрі» вже заслужила ряд цікавих рецензій. На Інтернет ресурсі «ТелеКритики» журналіст Юрій Шеляженко назвав її «250 сторінками щиро гніву», а літературний критик Тарас Головко на сторінках газети «День» дійшов висновку, що все написане автором «Влучно, дошкульно, правдиво!» Як бачимо, зі знаком оклику у кінці. Це щось та, напевне, значить…

А ось сайт «Воля народу» щодо нової книги Олександра Горобця написав так: «Свічка на вітрі» - перше публіцистичне дослідження про кремлівську агресію проти України. Науковець кафедри журналістики університету «Україна» Ніна Головченко розклала твір, що називається по технологічних поличках, вникнувши в професійну кухню письменника: читати тут.

Неординарність книги полягає ще й у тому, що вона вже буквально від роду обросла певними неймовірними пригодами.

Є у творі розділ, який озаглавлений «Де нам узяти українську Саманту Пауер?» Це прикметна глава про блискучу американську журналістську, нині посла США в Раді Безпеки ООН, яка на очах всього світу по-бойовому, исоко інтелігентно  і ефективно відстоює інтереси України від нападок кадебістського вихованця, постпреда РФ в Нью-Йорку В. Чуркіна, зриває всі потуги Кремля спотворити суть проблем війни на Сході України і в Криму. Однак авторові було явно мало того, щоб лише написати  про посла США в книзі. Він вирішив створити ситуацію, щоб передати книжку в офіс амбасади США в ООН, вручити твір особисто Саманті Пауер. Тому й написав листа до редакції телеканалу «Голос Америки», особисто Мирославі Гонгадзе. Попросив у неї допомоги, підтримки. Запропонував їй виступити в ролі своєрідного посланника з врученням книжки з перекладом тексту статті про пані Саманту Пауер.

Поминув місяць, однак хтива й манірна пані з телеекрану навіть не обізвалася. Вдала, що начебто й листа не бачила, хоча він був у її сторінці Фейсбуку. Ну, й Бог з нею. Мабуть, їй не до проблем колишньої Батьківщини. Є свої, значно важливіші інтереси. 

Тоді письменник звернувся по допомогу до колишнього міністра закордонних справ України Андрія Богдановича Дещиці. Варто йому було коротко розповісти про ідею, як тодішній спеціальний посланник (нині посол України в Польщі) тут же запропонував скористатися дипломатичною поштою зовнішньополітичного  відомства, заявивши, що він особисто домовиться про всі деталі цього заходу з керівництвом відомства. Відгукнувся на цю пропозицію автора й речник МЗС Євген Перебийніс. Автор заніс йому книжку, вклав до неї жовто-блакитну стрічку, яку придбав на Хрещатику. Написав на звороті обкладинки: «Милій пані Саманті Пауер від вдячного українця». В міністерстві до того ж здійснили переклад статті про Саманту Пауер і речника Державного департаменту США Дженніфер Псакі. Підписав О. Горобець ще одну книжку послові України в ООН Юрію Сергєєву. Він, за домовленістю, мав виконати приємну місію… І як повідомили українські дипломати, пані Саманта Пауер книжку вже отримала.

Ще дві книжки у понеділок по обіді, 13 жовтня ц.р., відлетіли до Москви. Одну з них відомий київський юрист Віктор Чевгуз, який віднедавна виступає адвокатом відомої української льотчиці Надії Савченко, вручив матері української заручниці московітів – Марії Іванівні, яка з В. Чевгузом того дня відлітала літаком до білокам’яної, а іншу Віктор Степанович вирішив спробувати передати в Москві самій мужній полонянці.

До речі, в книзі «Свічка на вітрі» є захоплюючий розділ, який широко передає в деталях обставини бандитського вивезення офіцера Надії Савченко з України до Воронежа. Про це ви ніде не прочитаєте, окрім у книзі «Свічка на вітрі».

Ну, й остання новина щодо події в Москві і цієї книги. Російський слідчий  відмовився надати дозвіл на передачу твору Надії Савченко. Аргумент такий: «Ваш Горобец, видимо, написал план побега для Савченко и зашифровал все в украинской книге, которую вы хотите передать арестованной…»

Еге ж, там іще закладено бікфордів шнур до повалення режиму маніяка Путіна…