Іноді, коли надворі сутеніє, а поруч немає когось хто б заварив хорошого і міцного чаю, декого з нас починає тягнути до цікавого пригодницького кіно або до книжки, у компанії якої можна було б провести самотній вечір. Не знаю як ви у подібних випадках ставитеся до кінофільмів, а от я все ж таки обираю літературу, і недарма. Є книжки, які притягують і заворожують з першого погляду на обкладинку. І беручи подібний твір до рук, уже знаєш, що найближчим часом сумувати точно не доведеться, адже на тебе чекає спостереження за пригодами героя, який вирішив грати проти встановлених кимось правил. І от, подорож у створений автором світ починається.

Одного разу Ренсом Ріггз – американський і поки що маловідомий у нас письменник і сценарист, написав пригодницький роман, який доволі швидко потрапив у список бестселерів «Нью-Йорк таймз». Книга під назвою «Дім дивних дітей» відразу ж завоювала тендітну свідомість багатьох підлітків, любителів загадок і містики, яким подобаються гламурні вампіри і вовкулаки з манікюром. Слід зазначити, що до згаданого роману також долучилася і більш доросла аудиторія, яку, судячи з усього, привабила реклама книжки, зроблена з багатьох дивних старезних світлин, що не просто підтримують кампанію, а й самі є частиною історії. Фотографії з відображеним минулим іноді лякають, особливо коли починаєш думати, кому у голову прийшла ідея їх зробити і що саме коїться у свідомості цієї людини. Саме завдяки їм, роман «Дім дивних дітей» опинився у моїй бібліотеці.

Треба зазначити, що написавши свій твір, Р. Ріггз Америку точно не відкрив. Скептичний і скрупульозний книголюб обов’язково побачить у цьому романі кілька паралелей з історіями, які уже давно вважаються класикою. Я не буду на них зупинятися, скажу лише, що сюжетна лінія книжки далеко не нова і навіть уже дещо заяложена. Однак попри зауважене, роман читається доволі легко і є однією з історій, до яких прагнеш повернутися, щоб дізнатися, у що влипли або що нового знайшли герої у наступному розділі книжки. Так, цей роман певною мірою захоплює, навіть не дивлячись на те, що розрахований на учнів середніх і старших класів. Але хіба це перешкода? Так сталося, що більшість сучасних письменників обирають роботу саме з цією аудиторією, бо працювати з нею доволі легко, адже вони завжди знають, що їй потрібно.

Головним героєм роману пана Ріггза є шістнадцятирічний хлопець на ім’я Джейкоб. Що мені сподобалося у роботі письменника над його образом, так це те, що він написав історію про звичайного учня, звичайного тинейджера, який, у принципі, може жити поруч з вами. На відміну від деяких колег по цеху, автор не став створювати хлопчика-генія, і на мою думку це правильно. Підлітки-генії – це радше аномалія, ніж норма. А пересічний читач любить, коли герой схожий на нього самого, чи то пак коли він сам схожий на героя роману, який зараз читає. Людям це подобається, і такі вподобання публіки приносять письменникам хороші бонуси. Ренсом Ріггз тут не прогадав, за що і потрапив у згаданий вище список «Нью-Йорк таймз».

Отже, Джейкоб жив так, як живуть індивіди його віку. Мав звичайну родину, головою у якій була вихована у багатій сім’ї мати, прислугою був орнітолог тато, а «місцевим» божевільним вважався дідусь хлопця, який іноді любив розповідати, здавалося б, фантастичні історії про полювання на чудовиськ з кількома язиками і дивних дітей, що могли літати, ставати невидимими, читати думки і зациклювати час. Усе начебто нічого, але результатом таких історій були нічні страхіття хлопця, які одного разу зі світу сну перекочували у реальність. Джейкоб став свідком убивства дідуся і він міг заприсягтися, що бачив на місці злочину одне зі згаданих колись старим чудовиськ. Перед смертю дід заповідає внуку знайти «пташку у петлі…» і відтоді починаються пригоди.

Як я вже згадував, історія не нова. Цілком можливо, що її автора звинуватять у запозичених ідеях і усіх гріхах, які за цим ідуть. Проте, гадаю, нікому не слід забувати, що сучасна література, власне як і уся сучасна мода і культура – це такий собі тетріс, гра з класичними і звичними ключовими фігурами, за допомогою яких письменники, чи інші митці, створюють абсолютно нову, часто маловідому і тому доволі цікаву реальність, за подіями у якій люблять спостерігати якщо і не всі, то більшість книголюбів точно.

До речі, любителі кіно-версій можуть запасатися попкорном і кока-колою, бо побутує інформація про те, що права на екранізацію роману вже продані. І не виключено, що керувати знімальним процесом буде фрікуватий, але все-таки великий і незрівняний Тім Бартон.