
Re: цензії
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Останній поет Білорусії
Володимир Некляєв. Вічний вітер: Поезія / пер.з білорус. Павла Вольвача, Тараса Федюка. Василя Герасим᾽юка; передм.М.Слабошпицького. – К.: Ярославів Вал, 2011. – 144 с.
З Володимиром Нєкляєвим мені пощастило познайомитися в травні 2007 року під час Шевченківських днів на Тернопільщині. Тоді група літераторів на чолі з Михайлом Слабошпицьким поїхала на зустріч із читачами в Чортків. Серед гостей були Леся Ткач, Леся Степовичка, Петро Поліщук, ще якийсь літератор із Волині, а також Володимир Некляєв.
На зустрічі Некляєв читав декілька своїх віршів білоруською мовою, і я з цього публічного читання зрозумів, що в моєму рідному Чорткові виступав один із найяскравіших поетів слов᾽янського світу. До спільної знимки Володимир Некляєв не ставав, а в Чорткові найбільше розмовляв із Володимиром Погорецьким.
З останнім ми запропонували Володимиру Некляєву подати свої вірші у журнал, який ми тільки-но готували. З собою Некляєв мав одну книгу «Вибраного» 1998 року.
Тож коли цього річ видавництво «Ярославів Вал» видало поетичне вибране Володимира Некляєва «Вічний вітер» у перекладах Павла Вольвача. Тараса Федюка і Василя Герасим᾽юка, я з певним нетерпінням чекав цієї книги.
Саме видання поліграфічно виконане добре. Передмова Михайла Слабошпицького, написана в легкому есеїстичному ключі, загалом вводить читача в світоглядно-естетичний контекст поезії і біографії Володимира Некляєва, додаючи ще й особистісне сприйняття. Можливо, варто було додати чіткішого біографічного штриха і вивести бібліографію книг, написаних Володимиром Некляєвим. Все-таки маємо перше широке знайомство із творчістю цього яскравого поета і мужнього громадсько-політичного діяча Білорусі, який на останніх президентських виборах склав найсерйознішу політичну конкуренцію «вічному батькові Білорусі» Олександрові Лукашенку, за що відповідно й зазнав політичних переслідувань та арешту.
Володимиру Некляєву в липні 2011 року виповнилося 65. Активно в літературі він виступає з 1970 року. Відзначений літературними преміями, займав ключові посади в Спілці письменників Білорусі, деякий час був в еміграції, сьогодні - одна із важливих постатей білоруської політичної опозиції.
Автор більше 10-ти книг, авторський книжковий дебют відбувся у 1976 році книгою «Відкриття» («Адкрыцьцё»). Серед інших відомих його книг варто назвати «Відкривачі вітрів» («Вынаходцы вятроў»), 1979; «Місцевий час» («Местное время»), 1983; «Наскрізь» («Наскрозь»), 1985; «Голубина пошта» («Галубіная пошта»), 1987. Це все книги поетичні. Крім того, Володимир Некляєв пише й прозу. Він є автором роману «Лабух», 2003; книги прози «Центр Европи» («Цэнтар Еўропы»), 2009 та ін.
Безперечно - це один із найяскравіших білоруських поетів, в якого екзистенційно-філософські та соціальні мотиви є домінуючими («Не дозволь піти мені...»; «Вийшов. Хитнулося поле»; «Звір»; «Мовчазний мітинг», «Дев᾽ятий плач», «Вертати до Вітчизни - та куди?!» та ін.).
Некляєв є поетом мінімалістом. Він уникає пишнослів᾽я, більше акцентуючи увагу на конкретно-побутовій, географічній деталі, надаючи їм універсального звучання («Голубина пошта», «Гай») . Також у своїй поезіях Володимир Некляєв вдається до форми діалогу, який допомагає увиразнити світ образів, світ картин, світ настроїв («Лісничівка», «Нервово обвіюсь плащем...», «Янголи»).
Християнські мотиви у Некляєва звучать на рівні риторичного запитання, яке не передбачає однозначної відповіді («Божий подарунок, поема «Індія»).
Словом, Володимир Некляєв - поет внутрішньої енергетичної сили, напруги. Кожний вірш - як цвях у генетичну пам´ять, у серце людське. Тому Некляєв безперечно є одним із найпослідовніших поетів-борців.
Що стосується перекладів Некляєва українською, то мушу сказати, що найслабшими у запропонованій книзі видаються переклади Павла Вольвача. Там, де Некляєв є недвозначний у своєму світовираженні, Вольвачеві ще вдається втриматися в енергетичному полі автора («І більш сябрів - і менш...»; «Вийшов. Хитнулося поле...»; «Вої, мужчини, // що ж ви - на тризні?»; «Усе одно: чи смертний ти...»; «Божий подарунок»). Там же, де Некляєв вдається до авторського підтексту, асоціацій, історичних ремінісценцій чи паралелей - Вольвач розгублений і ніякий. Це шкода, що талановитий автор Володимир Некляєв губиться у посередньому українському підряднику. Цього не скажеш про поетичні переклади Тараса Федюка і Василя Герасим᾽юка. Саме завдяки їм ще можна зрозуміти, що видавництво «Ярославів Вал» направду знайомить українського читача із великим слов᾽янським поетом сучасності. І цитата Ригора Бородуліна, яка винесена на обкладинку книги - «Відкриття творчості Володимира Некляєва - це й робота, яка вимагає натхнення... І взагалі, щоб сказати, що таке Володимир Некляєв у творчості й житті, треба мати талант, який дорівнював би його таланту. Некляєва треба відкривати, як Америку. Колумб іще росте...», - лише підтверджує сумну істину, що український Колумб творчості Некляєва як звикле в дорозі...
Коментарі
Останні події
- 16.10.2025|18:12Культові "Шахмати для дибілів" та Абсурд Сучасності: Розмова з Михайлом Бринихом у "Сенсі"
- 16.10.2025|13:13Ласло Красногоркаї: Нобель 2025 спричинив стрімке зростання продажів та ажіотаж довкола нового роману
- 16.10.2025|13:11Волелюбність, гідність, гумор: «Архетип нації» дослідив ключові риси українців
- 16.10.2025|10:09«За чотирма зайцями»: «Основи» перевидають п´єси Нечуя-Левицького та Старицького в театральній серії
- 16.10.2025|10:01Срібло BELMA-2025: Український підручник з хімії підкорив Європу на Франкфуртському ярмарку
- 13.10.2025|12:48«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою
- 13.10.2025|12:40«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів
- 13.10.2025|12:35Завершується прийом зголошень на Премію імені Юрія Шевельова-2025
- 13.10.2025|12:2112 топових видавництв, десятки книжкових новинок та фігура-гігантка Лесі Українки: Україна вдруге на LIBER
- 11.10.2025|13:07Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко мобілізувався до ЗСУ: "Не бути пліч-о-пліч - емоційно складніше"