Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Самотнє споглядання спогаду
Белявский В. Старые снимки: стихотворения. – Донецк: Норд-Пресс, 2008. – 24 с .
Кто время целовал в измученное темя, –
С сыновьей нежностью потом
Он будет вспоминать, как спать ложилось время
В сугроб пшеничный за окном.
Кто веку поднимал болезненные веки –
Два сонных яблока больших, –
Он слышит вечно шум – когда взревели реки
Времен обманных и глухих.
Осип Мандельштам («1 января 1924»)
Людині властиво продовжувати своє тривання у солодких порухах спогаду – із домішками легкої вигадки чи пак – ідеалізації відтвореного пам’яттю. Поетові, на відміну від тільки людини, в цьому сенсі набагато простіше: його не діймає думка про «нереальність» (не-реалістичність!) того, що згадалося, він без докорів сумління витворює свій ідеальний спогад . І справа не в специфіці поетового над’юрбового перебування. Ходить, всього-на-всього, про дозволену розкіш для поета – витворення художнього (власного, зверх) світу, зітканого з колись відчутого-побаченого-прожитого, і, відтак, можливости його споглядання-викохування. У поетичному світі немає місця осуду неправдоподібности, тут діють інші закони: за сучасними мірками – лояльніші та більш безпечні, передовсім, із відбитком довіри чуттєвим обрисам, що відтінюються від простих, але напрочуд рідних (для кожного) образів часу, часів, спомину, а то й і – спомину часу, часів: «стар ые кварталы / живущие в памяти / одноэтажной страной / моего детства / снова убегаю в эти убогие дворики / где вечно цветет акация / и мир замирает / в ожидании чуда» .
Саме в такому ракурсі надається прочитанню невеличка за обсягом (тим не менше, приємна у змістовому вимірі) збірочка віршів Веніаміна Бєлявського «Старые снимки», оздоблена фрагментами людської пам’яті (фотокартки, листівки, листи: «все пронеслось отшумело свершилось / строки сложились потерь обретений / старое фото – кроткая милость – только и есть что родимые тени» ), на щастя, не витравленої десятиліттями, новими обличчями, інакшим ритмом життя. У поезіях предметом авторського осмислення стають сливе стерті, з позиції зовнішнього (діалогічного, а не монологічного внутрішнього) вияву, на сьогодні людські цінності й істини, попри їхню всеїдність і всеохопність, упродовж тисячоліття декламовану релігійними адептами.
Ці істини вимагають від суб’єкта ліричного твору не покаяння (хоча своєрідне самобичування, якого є прагнення позбавитися, наявне, звідси – гнів через своє продовжуване життя: «они-то свой срок отбыли» , звідси – необдумані висновки: «память – не благо / приговор на пожизненный срок» ), вони ведуть до характерного для відкритої перед собою людини усвідомлення колишніх помилок-нереалізованих прагнень перед найбільш близьким оточенням: «любовь ли движет тобой / когда ты вспоминаешь / своих стариков и других / что прошли чередою? / […] ты не спишь и шепчешь слова / уже лишенные смысла / обращаясь к любимым теням / в простой раме напротив кровати» .
Ситуація, в яку вписує себе ліричний суб’єкт, в якій перебуває і що формує його виражальні спроможности, нагадує позицію двосвіття: наповнений подіями, враженнями, прочуваннями світ минулого – дитинства і часу з батьками, де « …сумрачно и тихо и легко » , проте звідки «… никак не вырваться [ …] где головою вниз повисло время» , епоха, «… когда я / примерял на себя время / и оно всегда было впору / […] в мои десять / была такая свобода / что почти каждый день / я летал над городом / […] над убогими кварталами / которые вросли в меня / и остались в моей / воспаленной памяти / нескончаемым / черно-белым кино» , протиставлено теперішньому світу – самотности й безперспективности («и как же дальше жить коль перепл ыл реку / на берегу своих оставив близких / взяв только то что на своем веку / сберег в себе к поздней этой тризне» ), глумливого безумства («еще бежишь наперекор эпохе / целуешь братьев – девичий порыв – / читаешь письма и листаешь блока / а мир уже безумием гоним» ). Такому двосвіттю не виходить співіснувати: світи антитетичні, проте це протиставлення має одну точку відліку – самотнє споглядання спогаду ліричним суб’єктом, що не зрікається такого свого тривалого часу, а – оцінює, розкошує, живе ним і в ньому.
Подібна лірика спомину-пам’яті має неабияке право на існування і своє продовження в діалозі із читачем. У ній є потреба, якої не слід зрікатися не лише поету, а й тільки людині.
Коментарі
Останні події
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України
- 08.04.2024|13:54Польською вийшов друком роман Олександра Клименка «Орфей і Соломія»