
Re: цензії
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Re:цензії
Шахмати для дибілів: рецензія Б.-О. Горобчука
Містика, педофілічні підозри, соціалка, геніальність і шпигунські інтриги – ось лише маленька частина сюжетної канви нового роману Михайла Бриниха.
Але якраз сюжет в ньому рівно ніц не значить, адже (з дозволу сказати) роман цей – ніщо інше ніж шаховий підручник (для) нового покоління, під зав’язку набитий органічною для київської сміховинної школи лексикою (в сенсі суржиком).
В основі сюжету – шахматне виховання маленького хлопчика Міші простим магазинним охоронцем доктором Падлюччо, здобрене описами шахових дебютів, гамбітів, класичних баталій тощо.
Граючись, для «Шахмат для дибілів» можна добирати різноманітні влучні означення: роман виховання (як зазначається в анотації), роман-лабіринт (вихід з якого – в наступний роман, на що прозоро натякає закінчення), функціональний роман, нарешті – роман-гра в усіх сенсах цього слова: гра з читачем – перш за все.
Для того, щоби зрозуміти логіку написання цього твору, треба хоч трішки знати самого автора. З одного боку він – учасник шахового турніру Blaszczak Memorial у Вроцлаві 1990 року, на якому посів почесне 96-те місце, а з іншого – письменник, критик, телеведучий, людина гострої іронії і не менш гостро-винахідливої розмовної мови. Тому писати в стилі «Шахмат для дибілів» для Бриниха – це все одно що розмовляти з самим собою вголос.
От і виходить, що діалог доктора Падлюччо (саме так назвав, до речі, Бриних свій «Живий Журнал» на сайті www.livejournal.com), наставника, і маленького генія шахмат Міші (Бриниха?) – це безперервна гра з собою, лише з примітивної необхідності втілена у слова – для читача, що ніби підглядає за таїнством гри-з-самим-собою у щілинку книги, не підозрюючи, що за ним самим не менш безсовісно підглядають з її безодні.
Власне, шахмати і є безоднею: чи не найпереконливішим місцем роману стали класичні шахові баталії, які було би цікаво прочитувати навіть без блискучих метафоричних пасажів Бриниха на кшталт «в началі цієї віртуозної, як прижок матацикліста через велику кітайську стіну, атаки білі жертвують каня: 17. Ne4-f6+ (напомінаю, що це не плюс, а шах, тоість – угроза дать каралю в диню)».
Бриних, устами доктора Падлюччо, проте, значно підперчує пісну шахову теорію, в результаті чого, наприклад, класичний дебют Уйтелки нарікається так: «саме аутічне шахматне начало, плод снобізма і лузєрского унинія», а про ХІХ століття зауважується таке: «жадность в 19-му столітті (...) щиталась нормальнєйшим людським рефлєксом, одним із небагатьох, що отлічає созданіє Боже від галімої абіззяни».
Кажучи просто, читати «Шахмати для дибілів» не лише корисно для саморозвитку, але і смішно, тобто корисно вдвічі. Варто сказати іще, що високочолі постмодерністи могли би нагледіти в цьому романі чимало цікавого матеріалу для своїх теоретизувань навколо української літератури ХХІ століття, але, на відміну від попередніх «постмодерних» романів Пашковського або Медведя, «Шахмати для дибілів» читаються однаково легко і невимушено як в метро, так і при світлі старезних зелених бібліотечних ламп.
За що Бриних неодмінно отримає велике картате «спасибі» не лише від критиків, але й від рядових читачів.
Михайло Бриних. Шахмати для дибілів. К.: Факт. 2008. - 142 с.
Цей матеріал надійшов на конкурс читацьких рецензій, який проходить в рамках «Книги року» Української служби Бі-Бі-Сі. Портал «Буквоїд» є інформаційним партнером цього проекту.
Коментарі
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку