
Re: цензії
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Шахмати для дибілів: рецензія Б.-О. Горобчука
Містика, педофілічні підозри, соціалка, геніальність і шпигунські інтриги – ось лише маленька частина сюжетної канви нового роману Михайла Бриниха.
Але якраз сюжет в ньому рівно ніц не значить, адже (з дозволу сказати) роман цей – ніщо інше ніж шаховий підручник (для) нового покоління, під зав’язку набитий органічною для київської сміховинної школи лексикою (в сенсі суржиком).
В основі сюжету – шахматне виховання маленького хлопчика Міші простим магазинним охоронцем доктором Падлюччо, здобрене описами шахових дебютів, гамбітів, класичних баталій тощо.
Граючись, для «Шахмат для дибілів» можна добирати різноманітні влучні означення: роман виховання (як зазначається в анотації), роман-лабіринт (вихід з якого – в наступний роман, на що прозоро натякає закінчення), функціональний роман, нарешті – роман-гра в усіх сенсах цього слова: гра з читачем – перш за все.
Для того, щоби зрозуміти логіку написання цього твору, треба хоч трішки знати самого автора. З одного боку він – учасник шахового турніру Blaszczak Memorial у Вроцлаві 1990 року, на якому посів почесне 96-те місце, а з іншого – письменник, критик, телеведучий, людина гострої іронії і не менш гостро-винахідливої розмовної мови. Тому писати в стилі «Шахмат для дибілів» для Бриниха – це все одно що розмовляти з самим собою вголос.
От і виходить, що діалог доктора Падлюччо (саме так назвав, до речі, Бриних свій «Живий Журнал» на сайті www.livejournal.com), наставника, і маленького генія шахмат Міші (Бриниха?) – це безперервна гра з собою, лише з примітивної необхідності втілена у слова – для читача, що ніби підглядає за таїнством гри-з-самим-собою у щілинку книги, не підозрюючи, що за ним самим не менш безсовісно підглядають з її безодні.
Власне, шахмати і є безоднею: чи не найпереконливішим місцем роману стали класичні шахові баталії, які було би цікаво прочитувати навіть без блискучих метафоричних пасажів Бриниха на кшталт «в началі цієї віртуозної, як прижок матацикліста через велику кітайську стіну, атаки білі жертвують каня: 17. Ne4-f6+ (напомінаю, що це не плюс, а шах, тоість – угроза дать каралю в диню)».
Бриних, устами доктора Падлюччо, проте, значно підперчує пісну шахову теорію, в результаті чого, наприклад, класичний дебют Уйтелки нарікається так: «саме аутічне шахматне начало, плод снобізма і лузєрского унинія», а про ХІХ століття зауважується таке: «жадность в 19-му столітті (...) щиталась нормальнєйшим людським рефлєксом, одним із небагатьох, що отлічає созданіє Боже від галімої абіззяни».
Кажучи просто, читати «Шахмати для дибілів» не лише корисно для саморозвитку, але і смішно, тобто корисно вдвічі. Варто сказати іще, що високочолі постмодерністи могли би нагледіти в цьому романі чимало цікавого матеріалу для своїх теоретизувань навколо української літератури ХХІ століття, але, на відміну від попередніх «постмодерних» романів Пашковського або Медведя, «Шахмати для дибілів» читаються однаково легко і невимушено як в метро, так і при світлі старезних зелених бібліотечних ламп.
За що Бриних неодмінно отримає велике картате «спасибі» не лише від критиків, але й від рядових читачів.
Михайло Бриних. Шахмати для дибілів. К.: Факт. 2008. - 142 с.
Цей матеріал надійшов на конкурс читацьких рецензій, який проходить в рамках «Книги року» Української служби Бі-Бі-Сі. Портал «Буквоїд» є інформаційним партнером цього проекту.
Коментарі
Останні події
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні
- 03.10.2025|10:47В Ужгороді вийшла книжка відомого українського поета Олександра Олеся про Карпатську Україну
- 03.10.2025|10:44Кохання, війна і вибір між двома світами: Ірена Карпа представить свій новий роман у Луцьку
- 30.09.2025|19:02Український ПЕН оголосив 20 проєктів-переможців стипендійної програми
- 30.09.2025|18:58Вʼятрович на Форумі видавців презентує новинку «Генерал Кук. Біографія покоління УПА»
- 29.09.2025|09:04Я матір попросив: – ось тут мене вроди!
- 29.09.2025|09:01Що читають українські діти: ТОПи видавництва «Ранок» на «Книжковій країні»
- 25.09.2025|14:50Оприлюднено довгі списки Книги року ВВС-2025