
Re: цензії
- 05.12.2019|Тетяна Шептицька«Дайте мені інше людство. З цим якось не складається…»
- 04.12.2019|Богдан Дячишин, ЛьвівРоздуми про «Смак пізнього яблука»
- Книга, яку варто прочитати всім
- 03.12.2019|Євгенія КононенкоАрхетипи жінок у романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»
- 03.12.2019|Антоніна Царук, м. КропивницькийІгор Павлюк: Домінанти стилю
- 29.11.2019|Дмитро ДроздовськийЗриме й незриме в поетичному життєруху Романа Офіцинського
- 28.11.2019|Ігор Бондар-Терещенко«Я божеволію за вільною собою». У тенетах поезії Олени Іщенко
- 22.11.2019|Олександр Астаф´єв, м.КиївУміння ходити по хмарах
- 18.11.2019|Ігор Фарина, член НСПУРеалії й уява: два в одному
- 14.11.2019|Уляна ГурбикЗубси. Усмішка-це моя суперсила!
Видавничі новинки
- Євген Нахлік. «Іван Котляревський у рецепції Івана Франка»Книги | Буквоїд
- Том Флетчер. "Різдвозавр та Зимова Відьма"Дитяча книга | Буквоїд
- Прля Бранко. «Апокаліпсис. мк»Книги | Буквоїд
- Насев Сашко. «Вибрані драми»Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Чорний льон"Поезія | Буквоїд
- Борис Крамер. «Зламані сходи»Книги | Буквоїд
- Ія Ківа. «Перша сторінка зими»Поезія | Буквоїд
- Оксана Лозинська, "Шлях до себе. Відверто"Книги | Буквоїд
- Марія Микицей, "Dolce Vita"Книги | Буквоїд
- Людмила Тарнашинська. "Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління"Книги | Буквоїд
Re:цензії
«Кривава осінь...» - левова доза задоволення!
Наталка та Олександр Шевченки. Кривава осінь у місті Лева. – Харків: Фоліо, 2008, - 250 с.
Ніколи не думала, що лякатися—це так приємно...
Я знову в місті Лева. Не виходячи зі своєї київської квартири, не вибираючись з-під теплої ковдри, у компанії філіжанки запашної кави з молоком, я в той же час вчергове ступаю ногою на мокру від дощу львівську бруківку, петляю вузенькими вуличками, вслухаюся в далекі дзвони костьолу, і спостерігаю, як моє улюблене місто невідступно полонить осінь. Неймовірно, що подорож виявилася такою легкою й блискавично швидкою. З перших рядків я вже там, майже фізично відчуваю присутність затишної старовини, такої рідної готичності, й щиро дивуюся, що невідомий мені раніше жанр «джіалло»—то насправді італійський винахід, а зовсім не галицький. Адже ця моторошна і водночас весела, як «американські гірки», історія, здається, не могла статися більше ніде, окрім міста Лева...
Ця осінь матиме забагато червоних барв.
...Таємнича, майже містична постать чорної людини без лиця нависає над куполами й флюгерами Львова. Хтось на прізвисько Окозбирач веде неоголошену війну проти лише йому одному видного гріха, за який він карає місцеве жіноцтво, використовуючи вбивство в якості проповіді. Шлях йому перетинають три герої, очима яких я й підглядаю за цією витонченою битвою добра зі злом у антуражі заклопотаного буднями міста Лева — це Сергій Пасків, Олег Сокіл та Ніна Малишко. Міліціянт, приватний детектив та бухгалтерка - вибухова комбінація.
І ця трійця роздмухує такий карколомний вир подій, що оговтуюся я лише о п’ятій ранку; зі смутком перегортаю останню сторінку, змахуючи з очей непрохану сльозинку від вимушеного розставання з персонажами, котрі стали мені практично рідними, і дивуюся, як же непомітно минула ніч. А я ж лише збиралася погортати кілька сторінок на сон грядущий...
Я тішуся, що в нас ще вміють створювати захоплюючі історії—з тих, які не гріх розповісти на нічному привалі біля вогнища. Не переобтяжені псевдоінтелектуальними вибриками дімедролової свідомості тексти, не роздуті на триста сторінок еякуляти тінейджерських бравад, що претендують на звання єдиної «правильної» сучукрліт... а прості історії, від яких захоплює подих, а ближче до фіналу серце починає добряче калатати, неначе це ти сам щойно вступив у двобій із багатоликим персоніфікованим злом і вийшов з нього переможцем.
Такі оповіді переживуть ще багато нинішніх паперових рефлексій саме тому, що вони прості, й написані для читача, а не для «его» свого власного автора. Адже простота — ознака геніальності, казали класики. І нехай натаскані дипломовані критики-цербери плюються отрутою у ненависне словосполучення «жанрова література», для «Кривавої осені у місті Лева» в мене знайдеться тепленьке містечко у спогадах—як про книжку, котра, немов у дитинстві, захопила мене в полон і не відпускала до самісіньких фінальних титрів, котра примусила зріднитися з людьми, які ніколи насправді не існували... ні, як же вони могли не існувати?
Як колоритний сеньйор Бава може бути лише купкою друкарських знаків, цятками на папері? А хіба оцей привабливо-відразливий цинік Пасків ніколи не народжувався в реальному світі? Не хочеться вірити. Та гріє те, що я зможу в будь-який момент знову від початку і до кінця прожити цю пригоду, це «джіалло по-львівськи», і, навіть знаючи всі перипетії, отримати левову порцію читацького кайфу.
Повернутися до любого міста Лева тепер стало простіше, ніж будь-коли.
Цей матеріал надійшов на конкурс читацьких рецензій, який проходить в рамках «Книги року» Української служби Бі-Бі-Сі. Портал «Буквоїд» є інформаційним партнером цього проекту.
Коментарі
Останні події
- 05.12.2019|13:52Львів’ян запрошують на ETNO Fashion Show, де збиратимуть кошти на реабілітаційний центр для поранених воїнів
- 05.12.2019|07:25Yakaboo відкидає звинувачення в рекламі пріоритетно книг російських видавців
- 04.12.2019|16:54Премію за найгірший опис сексу отримали Дідьє Декуен та Джон Гарві
- 04.12.2019|16:02Видавництво «Моя книжкова полиця» йде з Yakaboo через Росію
- 04.12.2019|11:33Диво-книжка Євдокії Тютюнник
- 04.12.2019|08:44«Топ БараБуки 2019»: оголошено довгий список
- 03.12.2019|15:58Вірші далекої Африки: презентація поетичної збірки «Золотий носоріг»
- 29.11.2019|15:52Оголошено Всеукраїнський конкурс "Літературна візитка краю"
- 29.11.2019|15:50Держкомтелерадіо не дав дозвіл на ввезення книг, які містять ознаки пропаганди держави-агресора
- 29.11.2019|12:52У Києві відбудеться Вечір пам’яті Олега Лишеги