Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Новини

11.09.2013|10:20|Буквоїд

Майкл. «Сторожі тротуару»

«Сторожі тротуару» — це перший в українській літературі прямий голос «втраченого покоління» зламу 1980-1990-х років.

Покоління «гастарбайтерів», що розлетілося по світу в пошуках обітованої землі. Покоління «Львова, якого не було», —  зниклих заводів і гуртожитків, театрів і музеїв, вокзалів і кнайп. Покоління, яке загубилося на цивілізаційному переломі, і чий досвід, часто трагічний, ще чекає на своїх літописців.
Михайло Мишкало, пам´ятний читачам легендарної львівської газети «Поступ» кінця 1990-х як колумніст «Майкл», дебютує в жанрі якраз такого «літопису самовидця». Інженер за освітою, він торгував на базарах Львова, Варшави, Белграда, Будапешта, Ольштина, працював різноробочим та нянькою у Великобританії. Він пройшов шлях тисяч українців і зміг його описати. Тому тут усе живе і справжнє — від мови та реалій часу до почуттів, провідне й наскрізне з яких — любов.

Майкл (Михайло Мишкало). Сторожі тротуару. - К. : КОМОРА, 2013. - 148 с.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери