«Імператор репортажу», «журналіст століття», польський автор, що видавався найбільше у світі, лауреат численних міжнародних премій Ришард Капусцінський (1932–2007) бачив, за власними словами, 27 революцій у країнах Третього Світу. Дві з них – ефіопська та іранська – знайшли відображення в «Імператорі» та «Шахіншаху». Написані зовсім по-різному з погляду літературної форми, твори ці на рівні змісту демонструють певні спільні риси. Нахабні зловживання з боку влади, наростання народного гніву, бунт, самоорганізація і взаємодопомога громадян, повалення режиму, а потім – безпорадність нової влади, хаос та інші невеселі і, на жаль, надто добре знані українському читачеві речі.

«Гляньте на людей, коли вони беруть участь у бунті. Вони схвильовані, перейняті, готові пожертвувати собою. У цей момент вони живуть у монотематичному світі, обмеженому єдиною думкою – вони прагнуть досягти омріяної мети. Все підпорядковується їй, будь-яку незручність стає легко перетерпіти, жодна жертва не є завеликою. Бунт звільняє нас від власного «я», від буденного «я», котре тепер здається нам дрібним, невиразним і чужим. Здивовані, ми відкриваємо у собі незнані запаси енергії, ми здатні на такі шляхетні вчинки, що це викликає захват у нас самих... Але настає мить, коли настрій гасне і все закінчується. Рефлективно, за звичкою, ми ще повторюємо жести й слова, ще хочемо, щоб було так, як учора, але вже знаємо (і це відкриття переповнює нас жахом): учора більше не повториться... Раптом наша спільнота розпадається, кожен повертається до буденного «я», котре спочатку муляє нам, як погано скроєний одяг, але ми знаємо, що це наш одяг і що іншого у нас не буде. Ми неохоче дивимося один одному в очі, уникаємо розмов: ми перестали бути один одному потрібні».

Ришард Капусцінський «Шахіншах»