Електронна бібліотека/Проза
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
зацікавленням поглядає на вируюче життя вулиці через заґратоване вікно, стоїть біля нього спиною до затриманого, про якого наче й забув, лишень пахощі дорогого запашного тютюну тягнуться від вікна до столу… Оці, що невідомо ким, звідки і коли зібрані, перев’язані навхрест канцелярськими шворками грубезні томи його кримінальної справи… Оця безпристрасна сонячна пляма на лискучому столі між паперами, пляма світла, що ллється через заґратоване вікно і тому на стільниці поділяється ґратами на чіткі прямокутники. Він заплющив очі, але й крізь стиснуті повіки рожевіла сонячна пляма, покреслена на вікні залізними прутами на решітку реальної в’язниці…
Звідки прийшла до нього і товчеться на одному місці оця спекотна і задушна ніч?.. Чому вона не схожа на всі попередні ночі?.. Чому не вертається до нього хоч якийсь сон, чому не спиться без ніяких сновидінь, чому нема спокою серед нічної тиші?.. Що треба йому зробити, аби зрушити завмерлі коліщатка дзиґарів часу, аби не здавалося йому, що стався злам у невпинній ході хвилин?..
Він зрештою підвіся і покинув пережмакане неспокоєм ліжко, кинув на плечі халата і підійшов до прочиненого в тиху і теплу травневу ніч вікна. Десь з півдня, з того далекого краю, де давно зотліла його пуповинка, де колись відбігало по забутих вулицях його бешкетне, безтурботне дитинство, йшло до цього холодного краю невідворотне літо, якому має поступитися весна, якщо минеться ця ніч, серед якої велична столиця великої Імперії важко зітхає у своїх праведних снах після трудового тижня. Скільки їх збігло за ці роки!..
Він увійшов до широкого кола столичних чиновників порівняно легко, не витрачаючи часу на ознайомлення із службовими порядками міністерства та новими колеґами – багато було серед них краян, з якими можна було й погомоніти про се і те, навіть рідною мовою, поспівати за святковою чаркою своїх журливих чи жартівливих пісень, до яких здавна прихильно (чи поблажливо?) ставились в імперській столиці, вони звучали навіть і з престижної сцени Найбільшого Імперського Театру, де відзначалися найчастіше всі загальнодержавні свята. Щоправда, пісенний репертуар завжди був досить обмежененим, бо наглядові орґани суворо слідкували, аби співалися пісні тільки із дозволеного владою переліку... Все було гаразд, а випадкову зажуру годі було виносити на люди, можуть і невірно зрозуміти випадкове й недоречне тихе зітхання серед звеселеного гурту колеґ... Борони, Боже, було назвати оте ностальґією, бо ж яка може бути туга за “малою батьківщиною” в столиці єдиної для всіх її народів Вітчизни.
І по кількох роках цього ситого, і де правди діти, грошовитого мучеництва переходу із щабля на щабель, тобто пересадки до все більш поважнішого державницького кабінету, до нього прийшла найтверезіша думка про необхідність дістатися найвищої посади у владній ієрархії Імперії, тільки тоді він отримає можливість успішно здійснити палкі мрії зі своїх молодих років. Це буде виступ досвідченого поважного державного мужа, з яким треба буде рахуватися всій владній піраміді... Імперська система влади давно закостеніла у своїй стаґнації, крім одного суттєвого для неї напрямку дій – вона десятиліттями вправно вдосконалювала свій самозахист на відбиття будь-якого наступу на її одвічне панування, навіть незначного, навіть просто наміру зазіхнути на непорушність системи. І не мало значення з того – хто намагався напасти і зруйнувати усталений лад: чи одвічні вороги та заздрісники з-за наїжачених кордонів, чи свої доморощені інсурґенти. На все звертали увагу невсипущі очі й нашорошені вуха імперської служби безпеки – на інтеліґентні балачки, на матюки шахтарів, на невдоволене бурмотіння домогосподарок на своїх кухнях, слідкували й за поведінкою симпатиків футбольних клубів на провінційних стадіонах, коли місцеві команди стрічалися із столичними... Вона була міцно застережена навіть від опору словесного, бо ж найчастіше народне невдоволення розростається у бунти від кинутого необережно до сірого й голодного, а тому розлюченого, натовпу запального слова, але ж імперська система самозахисту не виробила ніяких запобіжників чи пересторог на нейтралізацію будь-яких, навіть самовбивчих, дій з боку її найвищого керівництва. А подібні ситуації вже траплялися зрідка в її минувшині, хоча вони і завдавали болючих ран, проте не смертельних, оскільки Імперія і досі встояла. Він почав аналітично вивчати і препарувати приклади як із свіжої історії цієї величної, але вже підгнилої держави, так і з історії подібних імперських утворень протягом довгого самовдосконалення людської цивілізації. Він і сам ретельно вдосконалював щодня свою мімікрію і тричі прораховував кожного свого наступного кроку при сходженні до жаданого Олімпу. Сходження повільного і обережного, аж ніяк не навального штурму голіруч проти фортечних мурів, наїжачених гарматними батареями. Він навчився мати зиск з усього, навіть із свого зрадницького колоніального акценту, бо віднайшов свого стилю, за яким цей беззаперечний доказ його зовсім не імперського
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року