Завантажити

до нашої бази, якщо не встиг стрітися із Довбнею в офісі, але чи хтось із них зможе відразу повернутися до міста, чи скоро вони зможуть мене знайти, а коли знайдуть, де мене сховали захопники, то чим зуміють допомогти, аби витягти з цієї ганебної пастки – стільки різних запитань без ніякої відповіді. А може Малий раніше подався до офісу, де мав на мене зачекати, поки під`їду на таксувці, бо бачив, що все гаразд, то і рвонув раніше, а тепера вони всі ламають голову, де це я подівся на дорозі від банку до міністерства, де пішки пройтися всього нічого...” – ось такі думки роїлися в запаскудженій голові Сірого, навіть після того, як здоровань кинув його на якесь невидиме ліжко, за тим лунко ляснули важкі металеві двері та іржаво проскиглив ключ у замку, зачинили його лишень на один оберт…
Сірий чомусь не згадував наразі про дітей, так, тільки прохопився про цукерки для них на самім початку допиту перед нападниками, а потім відволікся на інше, гріх подумати – важливіше за дітей, може тому, що вже із тиждень вони перебували у повній безпеці на хлібах у діда з бабою, батьків його Марієчки, на іншому березі Вічної ріки, котра поділяла столицю на дві рівні половини. Підкинули на радість старим онуків, бо попереду мала бути надто складна робота далеко за межами міста, до якої були залучені Сірий та Марія, і робота ця, цілком може статися, є не такою вже безпечною, якою вважалася всім учасникам із самого початку з туманних пояснень Довбні, це усвідомив Сірий для себе під час недавнього допиту…
Яке не яке було те ліжко, нехай і в'язничне, але із досить товстим і м'яким матрацем, котрий все-таки приємно різнився від підлоги з холодного бетону у недіючому виробничому цеху. Намацав знесилений бранець десь край ліжка цупку, трохи колючу, ковдру, заледве спромігся натягти її на свій вологий одяг просто зверху, бо в Сірого залишилося тих сил тільки на те, аби спробувати ще трохи програти подумки схему своєї подальшої поведінки, бо гарний експромт вимагав негіршого продовження; а потім немов провалився до глухої, мовчазної темряви майже без сновидінь, навіть не наснилася йому Марійка, її пестощі, її тихий шепіт, як це завше траплялося в його снах, коли кохана була на віддалі, коли вона чекала на нього…
Відрубився від сумної дійсності повністю, хоча і не враз, бо спогад про Марію потяг за собою на якийсь час низку інших тривожних думок: вона ж буде страх як нервуватися, бо ж він обіцяв їй приїхати разом із товариством ще сьогодні до тої непримітної сільської хатини, де Марія чекала на всіх братчиків, задіяних у цій операції. Нещодавно Сірий сам знайшов ту хатину, аби вона правила за опорну базу окремій ґрупі, спеціально створеній Довбнею для проведення в сусідніх степах пошукових робіт. З тої бази вони мали раннього ранку податися до степових просторів, де на них могла чекати, якщо поталанить, зустріч із давнім відкриттям старого Вчителя, в котре надто задовго ніхто не міг повірити, а тепера без ніякого жалю навіть не тільки обличчя спотворюють одне одному, але й зазіхають на життя людське, аби скорше самостійно дістатися тої знахідки, хоча ніхто не може бути певним іще в тім, а чи є щось реального за тими балачками старого степового відлюдника. Дивно повівся Довбня, що не став чекати розшифровки інформації на вчителевих дискетах, коли вони повернулися до його рук, а вирішив їх приховати до часу, а натомість зібрався навмання мотатися по степах, спираючись у своїх пошуках тільки на непевну схемку Вчителя і його заплутані пояснення. Несподіване викрадення конкурентами Сірого мало внести корективи до початкового плану дій Довбні, тому Сірого також занепокоїло те, що й собі не міг дати ради, розриваючись між двома реальними крайнощами: чи товариші подадуться в степи, не міняючи заздалегідь розробленого плану пошукової операції, або вони відкладуть її в часі й повернуться до столиці на його пошуки, як тільки дізнаються про його викрадення. А найбільше Сірому дошкуляли думки про Марію – як вона реаґуватиме, коли дізнається про цю халепу, чи не кинеться й сама стрімголов до столиці на його порятунок, щоб там не вирішило товариство, бо тільки її не вистачало іще на цьому змаганні без сторонніх глядачів на трибунах, яких тут немає, тому й нікому плескати з тих трибун у захваті чистими долонями, спостерігаючи за тим, хто веде перед: брехня, жорстокість, жадоба чи підступність…
Знесилений подібними думками, Сірий зрештою відключився і повністю, забувся, нехай і важким, але сном, а його захопники не спали ще досить довго, аналізуючи нову ситуацію, вочевидь, переглядали свої плани, вносячи до них необхідні корективи. Найбільше їх непокоїло те, що з одного боку, вони не могли дозволити собі таку розкіш, аби враз повірити, що Сірий цілком випадково опинився на той самий час і на тому самому місці в парку, коли мала статися передача дискет, і задля чогось ненароком підняв оту коробочку із дискетами і вже наступного ранку пішов ховати її до банківського сейфу, проте з іншого боку вони не знали, яким чином викрити

читати