Завантажити

можемо разом і поїхати, бо вдома немає нікого з тих, хто міг би злякатися мого нового вигляду, навіть підсихати моєму одягу не треба. Але ж із шифром складніше, мали б здогадатися й самі, що з банком було складено додаткову угоду, коли замовляв шухлядку для надійнішого зберігання вашого добра – якщо, а таке може статися, загублю ключа чи забуду шифра, то для відкриття шухлядки разом із банківським клерком треба не тільки показати спочатку мою живу фізію його керівникові, а ще й підтвердити її відбитками саме моїх пальців, тому доведеться шановному паньству покищо набратися трохи терпіння, зачекати, допоки моє обличчя стане хоч трохи схожим на оту фотку на паспорті, а пальці будуть здатні зробити підпис під заявою, що забув отой задовгенький ланцюжок цифр. Але іншого варіянту наразі не бачу, та й очі занадто припухли, аби щось путнього вгледіти. Для розпочатку нашої подальшої співпраці, Бог мені свідок, я так хочу мати якусь надію, аби вона була взаємовигідною, коли буде на те ваша ласка, розв`яжіть мені руки спочатку, бо ж куди я наосліп тікатиму, – а далі Сірий аж заторохтів радісно, поспіхом викидаючи із себе принижені слова переможеного, майже не перериваючи дихання, де вони й бралися на його подив, - справді, геть усе усвідомив, ваша взяла, дійсно готовий до найширшої співпраці на взаємовигідних засадах, навіть без попередніх умов, на довіру, мабуть, що вам треба відправити швиденько дві телеґрами: на роботу про те, що прошу на тиждень відпустку за сімейними обставинами, а дружині про те, що на цей самий тиждень терміново відлетів до відрядження, вона до подібних оказій давно звикла, бо ж робота у мене така підневільна – мотатися туди і сюди із дорученнями керівництва.
- Щодо телеґрам й самі вже потурбувалися, аби скрізь пізніше тебе схопилися, не всі серед нас недоумкуваті, можеш не нервувати, спокійно оклигуй, але і надумай, як без зайвого клопоту і безпечніше для себе дістанеш наше і для нас. І без жартів – отакі гроші треба було вкласти, аби заробити на пляшку, пролазо! Гарна побрехенька! Процедура вилучення з банку і повернення нам НАШИХ речей, - грізно наголосив на слові “наших” противник, - має відбутися з добрими ґарантіями безпеки, безпеки для тебе, розумієш, бізнесмен ти хреновий. Може, ще й дамо тобі на пляшку і діточкам на цукерки. А ти, безмізковий, так і зватиму надалі, звільни затриманому руки і відведи до схрону, най відлежується, дай йому якогось їдла і питва. Постав біля входу когось із хлопців, але знайди тямущого, а не такого телепня, як ти сам, нічого тепера не вдієш, доведеться зачекати, аж поки вирішиться наша проблемка з його битою мордякою, тільки отаке ти і вмієш робити без ніяких помилок, бо тут не треба великого розуму, а сили тобі не позичати. Ну, сучий сину, - знову звернувся старший до Сірого, - я ж узавтра перевірю всі твої байки, якщо з`ясую, що надумав погратися з нами, сам благатимеш про смерть, але довго не буде кому ніспослати її до тебе, це наразі поталанило тобі, бо ж я буваю таким чуйним і добросердним, як ото сьогодні, тільки одного разу на рік й то, якщо того року в лютому знайдеться додатковий день для проявів милосердя, його на твоє щастя випадково не витратив досі, зберігаючи свою жалість, немов саме для тебе, аж до середини осені, бо з лютого так і не трапилося мені нагоди когось пожаліти, тому можеш поки що стиха радіти і чекати на медсестричку чи медбрата – хтось із них прийде тобі фейса підправити, а шкода, що не можеш подивитися на свою пику, яка ж вона зараз незвична, потім, коли очі зумієш розклепити, вже буде запізно, ха-ха-ха, – розсипався коротким смішком навпроти нього добріший бандюга, засовав своїм кріслом і десь подався з того приміщення, забув навіть спитати, як банківський ключик міг опинитися у Сірого вдома, якщо його схопили на виході з банку зразу після покладання на схов дискет, а треба було йому поспитати вчасно, а так в Сірого з’явився несподівано додатковий час, аби до наступного допиту відпрацювати всі деталі ліпшого вдосконалення леґенди, котру вигадав для Сірого його шеф, як казав – про всяк випадок, бо ж Господь тільки береженого береже...
А Сірий раптом згадав, що цього року дійсно було двадцять дев`яте лютого, зітхнув із полегшенням, віддаючи належне дженджикуватому гумору свого блазнюватого кривдника, та відразу відчув гострий біль від того зітхання, який колько стиснув всю грудеву клітину. Нарешті йому звільнили руки, але він того майже не відчув, м`язи заніміли настільки, що він ледве спромігся вивернути з-за спини зчуженілі цурпалки, почали м`язи потроху відходити вже тоді, коли за одну зі звільнених рук бранця вхопився здоровань своєю твердою долонею і потяг за собою. Сірий волочився незграбно за поводирем зовсім наосліп, мовчки переступаючи за ним охлялими ногами, вони удвох мовчки проблукали, здалося йому, цілу вічність якимись плутаними коридорами, підстрибуючи час від часу по сходах то вгору, то донизу. Сірому було зовсім холодно від мокрого одягу, навіть не зігрівала обнадійлива знахідка не тільки для

читати