Завантажити

коли з піддослідним навперейми граються двоє таких різних у своїй поведінці слідчих, котрі допитують підозрюваного у злочині, намагаючись по черзі розхитати здатність противника чинити опір: один зі слідчіх хвацько і боляче б`є затриманого по пиці чи по ребрах, навіть не ставлячи йому ніяких запитань, а інший слідчій пом`якшує ті удари тихими, лагідними словами із дружньою інтонацією в голосі, мов щиро переймається долею катованого настільки, що навіть готовий надати йому нарешті свободу, але перед своїм звільненням бранець має поділися з ними отим і отим. Сірий вже зовсім не бачив жодного з обох своїх кривдників, оскільки не міг розклепіти очі – набрякало під ними досить швидко. “Мабуть, що той синець довгенько не сходитиме з обличчя”, - скинулося на думку Сірому, аж він недоречно всміхнувся нишком від свого іншого передбачення, несподіваного і гіркого, що цей самий синець прикрашатиме його й після скорої смерті, бо чи навряд відпустять його живим, бо ж не задля того так вправно розпочали знущатися з нього нападники, навіть не запропонували варіантів абиякого бартерного обміну, вочевидь, не намагатимуться того зробити й надалі, навіть задля годиться. Він зрозумів, що захопники надто поспішають вибити із бранця потрібну для себе інформацію, відчуваючи свою наглу силу, навіть хизуються нею, але через свій поспіх можуть наробити яких-небудь випадкових помилок, нехай дрібненьких і несуттєвих, як на перший погляд, тому треба бути уважнішим до всіх найменших дрібниць, навіть можна спробувати погратися з ними, торгуючися за свою безпеку настільки довго, наскільки вистачить розуму для вигадок, або встигне прийти на допомогу товариство, якщо не всі разом, то хтось найспритніший із друзів.
“Господи, не залиш мене безпорадним у цій біді, допоможи, якщо не вважаєш мене за свого відступника!” – прошепотів Сірий, подумки підводячі голову вгору, бо більше не було до кого звернутися йому по допомогу посеред темного й прохолодного приміщення з двома катами попереду і товстенним муром за спиною.
- Де мобіла, халамиднику? – вже грізніше повторив, але ще не підводячись зі свого фотеля, старший супротивник, з його нових інтонацій можна було відчути, що вхопила його нетерплячка так дужо, що заледве стримується від нестримного бажання передати заручника знову до лап свого жорстокішого напарника. А той тільки й чекає, аби пролунала нова команда.
- А де хоч якась, нехай примарна, ґарантія, котра, якщо і не зможе мене переконати у ваших добрих намірах щодо моєї подальшої долі, то хочби збадйорить надією, що повернуся цілим до свого дому після того, коли я вам усе віддам? – завітійствував нагло Сірий, бо намагався відповідати з гідністю, наскільки могло йому дозволити принижене становище побитого ув`язненого, одночасно розтягуючи час, поволі вимовляючи кожне слово, роблячи між словами довгі павзи тяжким вихаркуванням, наче сподівався викликати у ворогів співчуття до свого жалюгідного стану посеред холодної калюжі, водночас напружував мозок у пошуках переконливого продовження своєї несподіваної знахідки для непростої гри з ворогами, якщо не для примарного, поки що, повного порятунку, то хоча б задля того, аби не відновлювалися ще якийсь час болючі ляпаси могутньою долонею незворушного здоровили, бо він вже давно готовий вдарити ізнову, застоявся без роботи, а руки в нього сверблять, а його нетерпіння доторкнулося вже і до Сірого так, що йому примарилося зовсім зліше подовженння бійки, що від другого удару здоровили, може й не набагато потужнішого, але все ж таки можуть повискакувати у бранця на підлогу або зуби, або очі. Не вдалося Сірому далі розвинути свої страхополохи щодо ймовірного продовження переговорів, бо його думки перервав роздратований, навіть щиро здивований, старший допитувач:
- Боже праведний! Яке там усе? Навіщо нам усе твоє барахло, скільки б його в тебе не було, навіть у твоїй хаті? Теж мені приємна несподіванка – стрілася на злодійській стежці сама шляхетність, а ми не розгледіли! Ти маєш віддати тільки наше, до того ж – ти не питав ні в кого ґарантій, коли цупив чуже. А подібні крадіжки завжди є небезпечними не тільки для здоров`я, але й для життя, - Сірому здалося, що він почув, бо ж не міг бачити, як зіскочив зі свого високого фотеля-трону і нервово забігав взад-вперед, одночасно наближуючись поступово до нього, противник, не стільки здивований поведінкою в`язня, як щиро обурений, несподівано розпочатою торгівлею непаритетною стороною, яка не мала ніяких прав на торгування.
- Шановні, хоч і не дуже, може тільки для мене, добродії, я ж не цупив, не крав і не грабував нікого – самого Господа беру у свідки, я просто підняв із цікавості на майже безлюдній парковій стежці кимось загублену, акуратно запаковану річ, аби віддати згодом господарям, якщо знайдуться, і, цілком можливо, що за якусь символічну нагороду – чи мені пляшку, чи цукерки для діточок. І відкрив ту коробочку тільки з наміром подивитися, чи не може там бути випадково адреси або телефону власника, або якогось іншого

читати