Завантажити

перепочинку від катувань, але, може статися, й на порятунок...
“Аби знаття, чи стануть вони колупати всі мої зв`язки, моє оточення, справжню причину нашого полювання за тими дискетами та ретельно аналізувати обставини, за яких вона потрапила до мене на зберігання? Засікли вони мене вже тоді, як вийшов з банку, вочевидь, що міг вказати їм на мене умовним знаком тільки отой банківській клерк, з яким разом відчинили двома ключами дверцята шухлядки, хоча потім він і відійшов подалі, але якось бачив мої спантеличені дії, тільки він міг підгледіти, що до банківського схрону я ховав саме ті дискети в яскравих обгортках. Так же добре був замаскував їх в обкладинках кейсика, але він не вліз до схованки через дверцята, бо ж мені дали розмір самої шухляди, а не дверцят, хоч і різниця в міліметрах, але ж, дідько б їх всіх вхопив, тільки той кейсик ніяк не хтів пролізти до надійного схрону, поводився мов Івасик-Телесик на лопаті, коли стара відьма пхала хлопчака на смаження до пічки. Сірий лайнувся неголосно, але клерк почув і зі свого здалеку навіть запитав увічливо, чи не потрібна клієнтові допомога. Ще чого не вистачало! Довелося просто біля сейфів роздерибанити нутрощі кришки валізки і витягти з-під підкладки оті яскраві пакетики. Невже вони обклали всі подібні місця? Невже пантрують на кожного, хто хоче покласти на зберігання до банківського сейфу якусь інформацію на дискетах? Були б знали ще перед тим, що саме я є отой викрадач, котрий несе до банку сховати оту їхню таємницю, могли узяти мене раніше разом із дискетами і з меншим галасом, або й тільки кейса забрати. Якщо того не сталося, то залишається тоді тільки отой невиразний клерк, і знатимуть про мене тільки те, що є в документах, і тільки те, що їм я сам набалакаю. А якщо не збрехав старший з нападників про вже відправлені телеґрами, то звідки вони взнали хатню адресу? Невже усе-таки вони слідкували за мною ще до банку, але ще не мали достатньої певности? Може телеґрам таки ще не було, чи тільки відіслали одну – до контори? В портмоне вони знайшли мої візитні картки, що підвердять їм мою приналежність до офіційної пристойної установи, з кишені видобули й посвідчення, що теж підтвердить оту саму мою офіційність, але ж хатньої адреси там немає. Гаразд, дізнаються згодом, але звідки вони можуть взнати, хто зі мною живе, кого сповіщати про подібне “термінове відрядження”? Я сказав, що відправити повідомлення треба дружині, але ж де вони візьмуть її ім'я, якщо потім питатимуть в мене, то засвітять свою брехню, що не було іще відправки? Тре добре над тим поміркувати. Якщо вони зателефонували за номером на візитці до службового офісу не пізніше години, як вхопили мене, то слухавку взяв Довбня і геть усе відразу зрозумів, відповів їм, як треба, але пізніше його вже там не було, бо він і майже вся наша ґрупа, що задіяна в цьому проекті, мали вже податися до нашої бази, яку влаштовано далеко від столиці, аж на межі степового краю, тоді захопники не будуть певні щодо моєї роботи в офіційній установі, а товариство значно пізніше зможе прийти мені на допомогу, аж поки дістанеться до бази Малий, але ж він може і телефоном повідомити про моє захоплення, але ж не зможе сказати, де оця ворожа катівня. Возили мене довгенько, навіть за місто, потім якимись розбитими грунтівками, аж поки не затягли до цього цеху… Отак лопухнутися разом із Довбнею, і навіщо я послухався його дружньої поради та замовив незнайому моделю сейфа в чужому банку? Він же сам дізнавався про ті розміри перед купівлею кейсика. Чому, як ліньки було мені самому сходити, не розпитав у них телефоном про все, що треба було взнати, якщо сам вчинив як дурко, тепер сам і начувайся! Якщо вони й нічого іншого не встигли вивідати, досить і того, що відбулося, тому не було ніякого сенсу затято тримати при собі номера сейфа, ховати його від нападників, вони номера й так вже взнали від банківського клерка, а запитують для годиться, аби перевірити на вшивість – наскільки заручник зламався і наскільки щиро готовий повернути їхнє добро. Перевірили, тому цілком може бути, що названий мною, хоч і під жорстким тиском, правильний номер тої шухлядки теж міг вплинути на подарований захопниками перепочинок. Дійсно, все сталося дуже зле для мене, а що ще гірше – не всі серед них пришелепуваті, от і цей, що дозволив мені взяти тайм-аута, навряд, аби вповень повірив у мої експромтні байки, хоча в банку зможуть підтвердити, що подібні послуги надаються, а яка в мене шухлядка, на яких умовах узята, не повинні розголошувати, не всі ж у тому банку продажні, як той дрібний клерк, тому, мабуть, мої вороги винайдуть щось іще додаткового задля власного застереження, аби не знайшли тільки Марійку, бо чим ще зможуть мене дужче притиснути до краю; цікаво, чи не засікли вони Малого, я ж бо приїхав тоді до банку на звичайному таксі, а він туди дістався раніше осібно від мене і мав пантрувати за ходом операції зі свого авта неподалік від входу до банку, тому мав усе бачити, мусів вже зустрітися із нашими вже далеко за містом – на дорозі

читати