Завантажити

брехню свого бранця і вийти на його спільників, які, цілком вірогідно, є їх небезпечними конкурентами. Порішили на тому, що ранок за вечора мудріший, що все 'дно є купа інших справ, а ця оборудка покищо надалі не просунеться, бо треба зачекати аж до повернення обличчя цього заручника, хоча б наближено, до первісного стану. А чи все із того, про що він наварнякав, є більшою чи меншою правдою, або наглою брехнею, то за тиждень можна встигнути перевірити ту балаканину через певних людей з його роботи, але на них іще треба спробувати вийти і тихенько, без зайвого галасу, аби не стривожити недоречно ймовірне осине гніздо. Якщо виявиться, що їх доста пов'язано з тими самими пошуками, то і з цим драбом розмови мають бути інакшими. Але треба буде постійно озиратися, чи ніхто не вистежує отих, котрі самі намагаються вистежити зв'язки Сірого із тими, хто вже знає, що їх спільник зовсім нагло був захоплений невідомими бандюгами на очах кількох свідків, якщо цей драб цілком не випадково і не сам-один намірився устряти до цих жорстоких змагань на дорозі до багатства, а із якимось невідомим поки-що кодлом, або те буде тільки не зайвою пересторогою, якщо співробітники цього драба такі самі, як і він, не причетні до цієї справи, просто чекатимуть на повернення свого колеґі, оскільки увірували в телеґраму, що їх товариш десь раптово подався, бо так непередбачено склалися його сімейні справи. Надалі розкладати пас`янса було недоцільно, бо в колоді не вистачало ще кілька ключових карт.
- До завтра, шефе? – Незворушно спитав чи ствердо проказав здоровило, важко підводячись з-за столу, на якому вже нічого, крім зовсім охололої кави, не було.
Всі присутні поглянули втомленими очима на шефа, сподіваючись на дозвіл нарешті відпочити, але той не зовсім виправдав сподівання колеґ:
- Ні, до сьогодні, бо даю на відпочинок тільки чотири години – стрічаємося на цьому місці о восьмій ранку, так, як завжди. Вирішимо, хто і як займеться перевіркою, здобутої нами цієї ночі, такої суперечливої інформації, а хто вернеться до живої справи, бо навіщо дурно пхати усім, хто є зараз тут, оцю фуру, що грузне в багні брехні, яка, може статися, виявиться зазвичайним порожняком. До речі, той драб прохопився, що ключ від сейфа висить на цвяшку в нього вдома, то яким чином? Що поклав дискети до банку на зберігання, які вчора підібрав у парку, підтвердив. Якщо ключ опинився у того драба вдома насправді, а навіщо йому брехати, коли можемо перевірити, хоч зараз, то в нього в банку мав бути спільник, а якщо був спільник, то має бути десь їхня орґанізована злочинна зграя. Не ковтав же він того ключика, не тягти ж його на рентґенове просвічування до якоїсь клініки. Біля банку можна було б, про всяк випадрк, поставити когось з наших, але кого він буде там вистежувати? Цей дурко назвав номера шухлядки, але ж до сховища дурно не пройдеш, не поставиш біля неї вартового. Гаразд, наразі все, годі, і сам втомився, тому, братани, хочу пообіцяти, якщо хтось із вас принесе свіжу думку щодо розкрутки пам`яті взятого нами драба, отримає смачну цукерку, а найкрутіший отримає навіть цілу пляшку, - пожартував на закінчення шеф, згадуючи белькотіння в’язня щодо мрій про винагороду за повернення коробки з дискетами...
Тільки ніхто з присутніх навіть не всміхнувся, хоча всі знали, що їх шефові надто вже подобалося, коли підлеглі весело реаґували на його жарти, бо вважав себе великим дотепником, навіть колись в студентські роки вийшла в молодіжному видавництві невеличка книжечка його веселих приповідок, але доля розвернула його на зворотній бік і повела зовсім іншими стежками. Шкодував він з того коли-небудь, чи ні, того ніхто не міг знати. Так, він любив, аби його жарти діставали людей, проте цього разу він вибачив колеґам зухвалу непоштивість, бо розумів, наскільки вони потомилися і вже зачекалися на чесно зароблений відпочинок, нехай і короткий, але усе-таки відпочинок від усіх подій проминулого важкого дня і ще триваючої нелегшої ночі, від якої залишилася величенька купа різних нерозв`язаних проблем і проблемок, до яких ще вертати і вертати, навіть сьогодні – лишень за кілька годин...
Поїхали вони по домівках так само, як їдуть звичайно з роботи люди тисяч інших професій, коли їм доводиться залишатися на роботі понад норму – голодні, втомлені і не зовсім задоволені завершенням дня, було їм прикро, що із якогось пришелепуватого злодія не змогли витрусити головного, на що сподівалися – свого добра, тому доведеться їм іще вертатися до цього бранця додатково, витрачаючи дорогоцінний час на здолання його впертості, замість того, аби робити щось нагальніше...
Для них Сірий був злодієм, суперником, нахабою і бо-зна ще ким подібним, бо опинився не у той час і не на тому місці, де мали б його носити чортяки…
Так само думав про них і Сірий у своїй камері, лежачи у напівдрімоті наодинці зі своїми болючими думками, поки не поринув до снів, але й вони були важкі й невиразні, не було там ніяких облич, чи розмов – тільки усвідомлене

читати