Завантажити

ногами, потім виліз з уже глибокої ями лише за Ґедзевої допомоги, і не отряхаючи з себе присталого піску, звернувся до Рудого по пляшку з водою. Натомість Ґедзь одразу стрибнув на його місце до розкопу з нестримним бажанням ухопився за лопату, аби прискорити момент істини.
У пляшці тої води зосталося майже на денці, бо ж Рудий справно гасив пожежу, яка йому не давала спокою, особливо тоді, коли і йому довелося попрацювати, відкидаючи пісок подалі на зелену траву. Малий глянув із жалем на скромні залишки води і почав допивати їх прямо з горла пластикової пляшки, та не встиг зробити й кількох жадібних ковтків, як з-під землі почувся розпачливий крик Ґедзя:
- Руку, хлопці, подайте руку! Мотузку скиньте швидше до бісової прірви, мотузку! Довшу!...

10.
Готель, в якому оселилася Марта, був порівняно невеличким і зовсім тихим, не занадто розкішним, але дуже ошатним із майже домашнім затишком. Подібних до нього багато повідкривали у столиці останнім часом підприємливі родини, яких щиро привабив новий надійний сімейний бізнес, добираючи нечисленний персонал переважно з родаків чи з дуже надійного товариського кола. Це почалося ще кілька років тому, коли стався раптом справжній туристичний вибух і потяглися до Вічного міста чудуватися залишками його сивої давнини не лише професійні мандрівники справжніми людськими навалами з усього близького і найдальшого зарубіжжя. Різновіковими, різностатевими і різномовними ватагами і поодинці вони блукали вузенькими вуличками крутих узвозів і широкими майданами. Для них у поспіху, випереджаючи одне одного, поставали нові прихистки для більш-менш комфортної ночівлі гостей столиці як у нових будівлях, злегка підлаштованих під комфортабельну старовину, так і у справді давніх будинках, які треба було більше ніж трохи осучаснити. Це вимагало для старих будівель пристойних витрат не лише з перепланування, повної заміни інженерних мереж і нового модерного опорядження, але ж додатково у більшости з них треба було ретельно заліковувати ті рани, які вони дістали під час давніх і недавніх воєн, або просто від свого поважного віку. Проте додаткові витрати робили свою справу, вичепурені старовинні будівлі приваблювали приїжджих уже на відстані спочатку навіть своїм зовнішнім виглядом, потім внутрішнім затишком, через те гості погоджувались і з більш високими цінами. Ці готелі й готельчики були багато у чому подібними і водночас не схожими один на одного, бо і серед туристів були люди з неоднаковими статками, і бізнесмени приїздили до краю різного калібру: кому лишень спальню зі скромною вітальнею і душовою кабінкою, а кому – розкішні апартаменти, до яких можна і купу гостей запросити на веселий вечірній коктейль.
Орест для Марти замовив помешкання з двох кімнаток на третьому поверсі у порівняно скромному готельчику “Сімейний затишок”, аби не кидалась вона нікому в очі в якомусь п’ятизірковому “Шератоні” чи “Редісоні” серед згромадження різномовної парубоцької братії. Підтоптані чи трохи молодші гультяї завше удають із себе засмучених самотністю одинаків – вони ж-бо найчастіше до бізнесових поїздок не беруть із собою своїх дружин з різних причин, але ж певно, що не через ту прикрість, що мають заощаджувати сантими чи центи. Марта, коли проглянула ще на острові вебсторінку “Сімейного затишку”, зразу погодилася на Орестову пропозицію не знехотя чи з примусу, а навіть схвалила його вибір зовсім щиро, бо їй справді доцільніше було приховатися подалі як від зазіхань на неї чужаків, так і від власних гріховних спокус. Хоча Бруно, коли вона сповістила про своє повернення, радо привітав її наміри стрітися, але ж усе-таки він мав повне право висловити їй багато чого неприємного не так за її втечу, як за довге мовчання – для закоханої, якою вона мала б виглядати для нього, не годиться не озиватися майже півроку. Отож, все знову могло бути, як і при першій їхній зустрічі у кабінеті дядька Макса, коли вони з його волі стали партнерами, виконуючи різні бізнесові оборудки. Але ж потім вони все-таки стали коханцями, навіть була несподівана пропозиція від Марти у присутності дядька Макса “вирішити остаточно” їхні стосунки ледь не шлюбом, а потім утеча і майже піврічне мовчання. Як не чекала останнім часом нової зустрічі, але водночас і непокоїлась з непевности поведінки колишнього і, дасть Біг, майбутнього коханця, якого вона обрала цього разу для себе ще й рятівником. Нервувалася, бо знала, коли щось більш менш приємне вже відбулося колись, то ніяк не зможе повторитися впродовж такого вже короткого людського життя...
Готель “Сімейний затишок” розташувався у старовинному будинку, якого було зовсім нещодавно відреставровано, бо там вже не могли надалі мешкати державні чиновники середньої ланки через надто застаріле внутрішнє опорядження, тріщини в стінах і постійну загрозу для життя, бо надто ненадійними стали давні перекриття з поточеними шашелем трямами. Його переобладнали під готель зі старанним відновленням давньої ліпнини на фасадах і навіть привели до ладу стежечки між

читати