
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
некрополя із дивними застереженнями щодо наступної поведінки там із дотриманням певного ритуалу, вистачало Малому й того, що старший серед його теперішніх тимчасових споборників якось узяв до уваги вірогідність стрічі з небезпечними явищами і вирішив, про всяк випадок, бути надалі більш уважним та обережнішим. Вочевидь, що згадав народну настанову, що береженого й сам Творець берегтиме...
Посеред доволі жвавої метушні лише Малий був незворушним, принаймні ззовні, хоча його теж муляло гостре бажання швидше піти й схопитися за лопату. Під’юджувала його до того здвигу неспокійна думка про те, що Ґедзь не зміг втриматися і вчорашньою інформацією вже встиг поділитися зі своїми хлопцями, які так нестримно почали рватися до бою за майбутнє грошовите щастя. Спостерігаючи за їхньою жвавою руханиною, саме так воно і виглядало. Мовчун з Рудим настільки запалилися такою близькою перспективою розбагатіти, настільки стрімко поспішали її наблизити, що не бачив Малий у них найменшого потягу і до ґрунтовного снідання, і до чогось простішого – хоча б символічно перехопити навстоячки чи навіть у русі якусь шкоринку, проте вголос звернувся до них із нейтральними словами щодо потреби обов’язково набратися сили перед можливими розкопками. Дивно почувся Малий, коли першим озвався на підтримку його пропозиції Рудий, але Рудому в його стані було не до попоїсти чогось, бо він схопився за ініціативу Малого зі своїми новими намаганнями спробувати якось інакше розчулити Ґедзя на дозвіл зробити хоч би кілька ковтків пива. І Рудий цього разу зайшов зовсім з іншого боку, досить аґресивно нападаючи на Малого, що його зовсім не здивувало:
- Ну, Малий, ти ж поводишся, як фраєр заморський! Кави йому зранку! Посеред степу! Поглянь туди, сліпому видко, яке там сонце! Воно ж ізнов обіцяє таку саму спекоту, яка вчора нас діставала, сім потів зігнала. Бач, який пан серед нас! Каву тобі до спального мішка! Тут чогось прохолодного треба, бо вже зранку так дужо пече всередині, а горло сушняк стискує, аж говорити важко.
- А ти і не говори, краще бери приклад з Мовчуна, не знущайся над горлом, воно й не болітиме, - ніяк не піддався на ледь приховану провокацію вічного стражденця Ґедзь, відповідаючи Рудому за Малого, - якщо візьмеш приклад з Мовчуна, всім буде комфортніше, коли не будеш варнякати зайве. Не на прогулянку приїхали. Малий, чуєш, як ти відповіси на таку пропозицію: вогню не будемо розпалювати, бо втратимо забагато часу, в той же час нам конче треба подоїдати канапки, їх там до біса, зіпсуються за спекотний день, якщо вони ще їстівні. Холодильник же забитий всілякими припасами вщерть, ми ж-бо приїхали не на один день, нічого зайвого поки що не покладеш туди. А до запиття тих канапочок ще один термос з кавою має бути, і вона ще має бути досить теплою, коли не гарячою – дуже крутого термоса минулого року мені братва подарувала з якогось приводу. А консерви розігріємо до обіду, коли зголодніємо від тяжкої праці, якщо ти вкажеш нарешті, де треба копати, а зараз, поки проковтнемо сніданок, поділися, братику, з хлопцями тими своїми спостереженнями, про які ми вчора гомоніли у криниці.
- Ще вчора була якась балачка без нас? Знову, Ґедзю, ти занадто хочеш бути зависоко над нами. Чого зразу з нами не поділився? Мовчав з учора, поки сонце не стало! Ми хто тобі – братва чи наймані сявки з лопатами, з якими тобі не варто чи западло буде й згодом поділитися? Ви, мабуть, змовлялися вчора з Малим нас із Мовчуном кинути, - Рудий аж зайшовся гнівом і образою, майже заверещав, розмахуючи руками, аби спробувати ще одного разу вщипнути товариша, бо той ніяк не зреаґував на його зовсім прозорі натяки на потребу промочити пивом суху горлянку. Ґедзь знову здивував Малого своєю терплячістю, бо не гаркнув, а розпочав спокійно пояснювати лагідним голосом, звертаючись до Рудого, як до малої дитини:
- Ой, Рудий, наскільки вірно відчував я, що не варт тебе було брати з собою до подорожі! Слабкий ти, м’яко кажучи, на емоційні зриви, коли тобі сушняк дошкуляє. Ніякий з тебе боєць! Я знав, але дурно зглянувся лишень від співчуття до тебе, бо який з тебе може бути помічник, коли ти з кожного приводу верещиш, як дівка, яку вперше ґвалтують. Дурно зглянувся, коли згадав, що ти десь поблизу травму душевну отримав. Дурно, бо пізно побачив, що була вона занадто дужа, бо її наслідки ніяк не минають і досі. А тут різні обставини провокують її весь час проявлятися, загострюватися. Отож, бачте, хлопці, треба мені визнати при всіх, покаятися, що я ганебно помилився через свою чулість до травмованого. Ну, ніяк не позбудуся зайвих емоцій, а конче треба! Повторюся при всіх, братику Рудий, що надто вже ти постраждав тоді, що не минулося воно для тебе й досі, особливо помітні наслідки травми на твоїх спробах думати. Ти, братику, не гнівайся на мої слова і не ображайся! Оно, глянь, як щиро тягнеться до тебе Мовчун із хлібом-сіллю, мабуть, пригостити хоче. Підкріпися, бо справді треба. Малий має рацію, що перед важкою роботою і рабів годували. А сушняк свій
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року