Завантажити

з шахтарською каскою на голові, просвічуючи потужним ліхтариком стіни, стелю, підлогу. Він ретельно промацував всі підозрілі місця, спочатку навіть користувався Орестовим міношукачем, але ніде не помітив жодного натяку на ймовірність пасток.
- Нічого не розумію, все так просто, ну, хто міг би сподіватися на таке, - вичавлював із себе подобу щирого здивування пан Орест, - або ми знайшли зовсім не той командний пункт, якого знову доведеться шукати й шукати, але без вас, мої дорогі гості. Треба перепочити.
Пропозицію щодо перепочинку Орест висловив, коли всі троє дісталися великого приміщення, з якого не було видко ніякого іншого виходу – суцільні стіни з ошкірених колод, стелю підпирали кілька таких самих, але значно товстіших, деревин. Під самою стелею чорною плямою виднівся вентиляційний отвір, достатній, аби пролізла ним не дуже огрядна людина. Все виглядало надійним, хоча дещо було пошкоджене часом, як стіни тої вентиляційної шахти, до якої провалився Бруно, але ж тільки в місцях, ближчих до поверхні, на початку коридору до знайденого приміщеннях. Скрізь було порівняно сухо, вентиляція працювала, а самі конструкції були виготовлені переважно з модрини, досить стійкої до гниття. Де-не-де виднілися залишки тривалого колись перебування людей, які покинули це приміщення доволі поспішаючи. Столи з не обструганих дощок, такі самі дерев’яні лави. На столах кілька гасових ламп з цілими скляними ковпачками, залишки різного посуду впереміж з коробками з-під патронів і порожніми стрічками до скорострілів, якесь ганчір’я, посіріля бинти з чорними плямами. Не було видко лише ніякої зброї, якщо не вважати зброєю залишки політичних плакатів на стінах, друкарських машинок на менших столиках край стіни. В одному із закутків знайшли кілька ящиків з вибухівкою та з усіма необхідними для мінування схрону пристроями, але було видко, що цим добром не встигли скористатися. Всі члени пошукової групи дістали полегшення, навіть Орест, бо підтвердилися дідові байки.
- Не таким я уявляв командний бункер, якщо тут тривалий час перебувало багато вояків, то де ж вони спали, готували їжу, врешті – де справляли природні потреби? Га, пане Оресте? Ви ж тут все маєте знати. Де мішки з архівами? Під підлогою? То шукаймо порожнечу, - Бруно не витримав висловити своє розчарування. – Небезпечно, хитромудрі пастки, багато приміщень, кілька поверхів! Де ж кручені сходи до нижчих поверхів? Де парадні двері до сусідніх кімнат керівництва, чи справді це не те, що ви шукали, пане Оресте?
Орест не образився на Брунові глузи, відповів спокійно:
- Може бути і таке, я щойно казав, що ми могли надибати і не інший. Але ви маєте рацію, треба спробувати пошукати порожнину. Давайте обстукаємо стіни і підлогу – повинні бути інші приміщення, бо надто все тут ґрунтовно зроблено задля одної кімнати, най і великої. Шукаймо і шпарини, де колоди можуть вийматися для проходу. Проте, зачекайте. Пане Бруно, що ви скажете про колоди, які підпирають стелю?
- Я б сказав, що дві з них начебто зайві. Якось неоковирно стоять.
- Мені теж кинулося в очі. А яка з них саме? Допитаємо з пристрастю обох.
З-під одної легко вийнялося дві короткі, але широкі дошки, а сама колода виявилася прикріпленою до стелі подобою шарніра, через те вона просто зависла, погойдуючись над квадратним отвором до нижнього поверху. Три ліхтарика з різних сторін кинули до низу жмути світла.
- Не так вже й глибоко, ходімо! – Радісно cкинувся Орест, який забув на якусь хвилину, що саме він попереджав про можливі пастки, навіть застромив ногу до темного отвору, але про можливу небезпеку йому враз нагадав Бруно:
- Далися вам ті лантухи з перепрілим паперовим мотлохом, пане Оресте! Не треба гарячкувати. Все таки невикористана вибухівка, яку знайшли тільки-но у тім закутку, ще не є для мене доказом, що внизу не заміновано, може, зроблено навмисне, приспати непроханих гостей. Треба лізти обережно догори дригом, з ліхтариком, а ви, шановний, сіпнулися туди, як самовбивця. Дозволите, товариство, мені згадати літа молодії?
- Знову маєте рацію, пане Бруно, - вже отямився Орест від переляку, що був мимоволі проколовся, що Бруно це міг помітити, тому спробував жартом відволікти увагу свого гостя, - навіть дві рації маєте, але ж і шифри до них теж у ваших руках. Лізьте, якщо ви настільки певні в собі, але дуже прошу, поводьтеся надзвичайно обережно, ви все-таки перші мої відпочивальники, зле буде мені, якщо з вами щось трапиться. Весь майбутній бізнес згорить із самого початку. Може, не поспішати, а пошукати спеціаліста? - Завершив вже серйозніше з підкресленою увагою до гостя. Але Бруно заспокоїв господаря пансіонату, сприймаючи попередні слова пана Ореста за щире хвилювання за безпеку своїх гостей, бо ж де було Брунові знати, що насправді так занепокоїло того господаря:
- Ображаєте, пане Оресте. Я не хвалько, але скажу чисту правду, що досвідченого фахівця, хоч трохи подібного до мене, вам і за тиждень не знайти ані поблизу, ані подалі – в

читати