Завантажити

на цікаву давнину, яку доцільно дослідити, навіть для того, аби просто задовольнити природню людську цікавість.” Те, що Бруно знайшов саме того схрону, Орест вже не мав сумніву.
- Зачекайте ще трохи на порятунок, пане Бруно, я залишу біля вас панну Марту, аби ж ви не знудьгували назовсім у своїй ямі, а сам швиденько принесу з дому якесь причандалля для вашого скоршого визволення з тої дірки. А яка вона завглибшки, гукніть будь ласка, якщо зміряли? Чи зручно влаштувалися на відпочинок від пекучого сонечка? – Закінчив Орест майже з гумором...
Марта насправді щиро зраділа, що з її Бруно майже все гаразд, на якусь мить їй здалося навіть, що вони таки молоде подружжя. Вона із ним весело перемовлялася, підштрикуючи напарника через кожне речення, аби той не занудьгував. Вона все зрозуміла зі зміни в поведінці Ореста, надто видавали його радісну збентеженість блискітки в очах, нервові рухи, зривистий голос, що він є наразі абсолютно певним у знахідці таємничого місця, якого так довго намагався знайти сам, то повернеться хутенько, навіть спробує вже зразу залізти до тої дірки замість Бруно...
Орест повернувся з пансіонату конем десь за неповну годину, знову був зовсім серйозним, наче він зосередився лише на одному –швидше порятувати з пастки свого необережного відпочивальника. Привіз довгу міцну мотузяку і велику дошку, бо треба було надійніше перекрити дірку до ями, аби ж перенести навантаження від підйому важкуватого Бруно на поверхневий ґрунт подалі від непевних сипучих стін.
На Брунів подив оті підступні стіни все ж таки досить мужньо витримали нове потрясіння, не осипалися під час втечі звідтам бранця, Коли нарешті Бруно виліз зі своєї пастки, то в його першій своїй фразі щирої подяки за порятунок, яку він одразу проказав Орестові, не було і найменшого натяку на спробу весело пожартувати зі своєї пригоди, яка щойно так щасливо скінчилася для нього. Ще нічого не підозрюючи про підготовлену Орестом і Мартою свою участь в пошуковій операції, яка вже розпочалася, Бруно лише був збентежений тим, що несподівано завдав клопотів господарю пансіонату, змусив усіх похвилюватися, але вибуркнув Орестові лише кілька фраз, стискаючи рятівникові руку:
- Дякую, пане Оресте, що не збрехали нам щодо існування різних несподіванок у ваших лісах. - Віддячив і одразу запитав, - а що то за давня схованка тут може бути? Мені здалося, трохи повторюся, бо ж, може, ви не розчули, що я гукав з провалля – там має бути якесь приміщення, вірогідно, й кілька, але глибше, бо провалився лише до вентиляційної шахти. До речі, вона слугувала і аварійним виходом подалі від основного, бо до підземелля йде досить широкий лаз, із якого відчутний протяг тягнеться уверх. Повітря вільготне і трохи цвіллю припахчує.
Орест, слухаючи Брунові міркування, поглядав уважно до його очей трохи запитально, немов намагався прочитати в них підтвердження своєї підозри, яка з’явилася у нього щодо Марти, чи не прилучила вона свого напарника до таємниці, аби підстрахувати себе, але нічого підозрілого для себе поки що не вгледів і відповів Брунові досить нейтрально:
- Я ж розповідав, друже Бруно, на початку ранкової прогулянки, чи ви на той час вже відстали від нас, що колись тут довго була партизанка з подібними схронами, в яких може бути доста речей, якими цікавляться лише окремі колекціонери військового спорядження. Поговоримо про них удома, бо час обіду знову проґавили, знову спізнилися, хоча і на менше, ніж учора –але господиня нервується, ходімо швидше додому. – Орест не хотів розводитися на темі знахідки, поки не знайде варіянту поведінки із Бруно, тому повернув розмову на інше. - Ліпше розкажіть, як вам удалося розпалити на поверхні ватру з глибокої пастки, могли своїм чаклунством і ліса спалити багацько, аби ми не нагодилися.
Бруно саме почав розв’язувати всі вузлики на своїй рятівній шворці, дістаючи насамперед паска до брюк і шнурків до кросівок, тому лише весело посміхнувся Орестові на відповідь кількома словами:
- Хіба не бачите, що мусив познімати і повитягати з одягу все, що схоже на шворочки? А там і патрони знайшлися зі сухим порохом до моїх сиґарет, я ж бо і запальничку маю. А скрізь розумаки кажуть, що куріння шкодить здоров’ю, але ж, як бачите, не життю. Гаразд, дайте віддихатися, ви славно сказали, що за обідом обговоримо, я зголоднів і насправді.
- Гаразд, ходімо, лише маю сказати, що ви, пане Бруно, могли і зовсім схуднути, аби не цей димок, ми вас певно шукали б, але натрапити швидко саме на вашу, вибачте, дірку могло бути мало вірогідно, - відразу згодився Орест, коли Бруно зачепив обід. - Вертаємо домів, а дошку й мотузяку лишемо тута, хто їх візьме, а зранку спробуємо дістатися середини, може, дійсно, щось там знайдемо, хоча треба пошукати десь кращого входу, ніж з ризиком повзати вентиляційними норами.
Орест запропонував Марті їхати верхи, вона з подякою вскочила до сідла. Вона вже не мала ніякого сумніву, що необхідно залучити Бруно для завершення пошуків. Що знайшов її напарник саме той командний бункер з

читати