Завантажити

мову, предковічні звичаї й звички, аж до радикального спротиву, не визнаючи жодного найменшого позитиву в інтеґраційних міждержавних і міжетнічних процесах. Майже щодня можна бачити з телевізійних екранів, як у різних країнах і на різних континентах занепокоєні, а швидше – вкрай розлючені, а часто-густо доведені аж до повного відчаю, антиглобалісти збирають багатотисячні протестні акції, які знерідка перетворюються просто на брутальні бійки з поліціянтами зі спалюванням безневинного приватного автотранспорту та биттям лискучих вітрин супермаркетів транснаціональних компаній. На деякі акції протестантів, коли йдеться про реґулярні зустрічі керівників провідних світових держав, аби обговорити спільні економічні негаразди чи навіть деякі спільні досягнення, збирається багато тисяч активістів боротьби з глобалізмом із багатьох країн – від найбагатших до найбідніших. Вони найчастіше належать до різних політичних партій чи релігійних конфесій, або вони існують самі по собі й зовсім поза будь-якими партіями чи конфесіями. Збираються на протестні акції різні люди і за мовою, і за коліром шкіри, і за освітою, але майже завжди знаходять порозуміння в спільних діях, спілкуючись між собою практично однією мовою. А це теж, без ніякого сумніву, є одним із проявів звичайного глобалізму, на боротьбу з яким і шикуються їхні колони, а подеколи – майже не керовані натовпи ошалілих завзятців. Вже настільки яскраво й драматично подають подібні маніфестації з бійками і телевізійні репортери з екранів, і солідні оглядачі на сторінках паперових носіїв інформації, бо це сьогодні цікавить майже всіх, оскільки виступи антиглобалістів постають знедавна як першочергові світові новини. Таке собі драматичне глобальне світове явище з гарячих фронтів боротьби з глобалізмом...
На сьогодні глобалізм у всіх своїх іпостасях і проявах видається й насправді явищем непересічним, а тому одночасно з емоційними інформаційними повідомленнями по свіжих слідах бійок, неначе і справді з локальних фронтів нової всеохопної світової війни (предтечі третьої справжньої?), додатково написано з цього приводу досить багато науковцями з різних країн більш серйозного матеріалу. Це і величезні купи різноманітних брошур, і товстелезні монографії, навіть уже захищено за тими монографіями чимало наукових ступенів різного рівня по всьому світу.
Задля прикладу щодо зацікавлености науковцями проблемами глобалізму можу навести досить серйозну ґрунтовну працю вітчизняного академічного Інституту світової економіки “Глобальні трансформації і стратегії розвитку”, яку готував поважний авторський колектив під керівництвом відомого вченого і громадського діяча, колишнього дипломата, а нині народного депутата, Олега Білоруса. В цій солідній науковій роботі, де між іншими розділами є навіть окремий розділ з проблем глобальних соціяльних (виділено мною – Ю.З.) трансформацій. Але ж я її навів для того, аби зауважити, що і в згаданому розділі, як і в цілому в цій роботі, ніяк не зачіпаються проблеми нівечення духовних цінностей різних народів через нагле топтання їх глобальними навалами. Ці, щойно вжиті мною, гучні газетярські штампи не мають нічого спільного з моїм ставленням до радикального антиглобалізму, до якого я не хотів би належати, може, поки що, бо, якщо бути чесним, інколи в мене виникає почуття, що незабаром не стане сили розглядати ті процеси з якоїсь безпечної відстані.
Я і раніше досить часто торкався у своїх виступах на шпальтах різних часописів до багато чого із тих болючих проблем саме неґативних соціальних трансформацій під тиском аґресивного глобалізму, які багатьом із занепокоєних людей не дають спокою. Мені теж болить багато що і постійно, але ж ізнову, як і завжди, заважають набалакатися вдосталь і емоційно процедурні обмеження в часі для виступу з трибуни чи в розмірах сторінок для друку в якомусь часопису. Через те завжди виникають обмеження в проблематиці, в напрямках освітлення проявів явища, яке постало черговою загрозою вже для існування яскравої досі палітри багатонаціональної світової культури. Інколи стають мені на заваді навіть не розмір наданої часописом площі, чи регламент хвилин для виступу на якійсь конференції занепокоєних однодумців, просто інколи створюються обмеження з доступу до достовірної інформації, оскільки її подання найчастіше надто суб’єктивне в залежності від того, хто подає – захисник чи нападаючий, оскільки ця проблема мало кому з причетних впряму чи із злегка дотичних може дозволити бути нейтральним оглядачем чи тлумачем. Вочевидь, що скрізь по світі вже постало забагато досить міцніших міждержавних чинників, які потужно і постійно працюють здебільше на активізацію глобалізаційних процесів, які можуть ефективно (як мені хотілося сказати - поки що) протистояти самодіяльним, нехай із кожним роком все численнішим, акціям протидії. А що вже згадувати про нахабні дії численних міждержавних приватних корпорацій, які своїм глобальним павутинням заплітають все щільніше нашу планету...
Наразі я хочу висловити

читати