Завантажити

лише кілька думок з приводу проявів глобалізму лише на мовному ґрунті, лише з невеличкої частки тих проблем, які постали і загострилися, на мій погляд, попри наявности і деяких позитивних складових в інтеграційних процесах між державами і народами. Хоча, варто підкреслити, що гостре болюче переплетіння мовних проблем серед інших між окремими етносами не є чимось новим, бо різні трагічні події не переводилися на протязі всього людського існування з часів становлення окремих мов (етносів). Окремі мови, а тому і окремі народи, як носії своїх мов, зникали в давні часи і продовжують зникати з історичної арени до сьогодні з різних причин. Але ж нині, на новому етапі розвитку людства, подібні процеси мають бути ганьбою для суспільства, яке гонорово називає себе цивілізованим, яке виголосило досить багато різних декларацій і створило стільки ж міжнародних організацій, начебто, на захист не лише окремих народів, але і кожної окремої пересічної людини. Навіть великою ганьбою, бо процеси не стільки вимирання, як винищення окремих мов і народів нині загострилися ще більше, ніж у попередні століття, проте цього майже не хочуть помічати сьогодні багаті та успішні, але позбавлені духовности і моральности, нації. А деякі з них, які до того ж надто аґресивні, навіть силоміць прискорюють руйнівні процеси, свідомо збіднюючи яскравість палітри загальносвітової культури.
Згадаймо, як за 70 років панування жорстокого тоталітарного комуністичного режиму на одній шостій земного суходолу зникло більше ніж 70 окремих мов, а за деякими серйозними джерелами навіть більше ста. Частина тих народів пощезала і зовсім без ніякої згодом згадки про них, коли деяка частина їхніх носіїв якось мовчки і майже без активного спротиву розчинялася в “новій історичній спільноті”. Так було названо відомий в СССР імперський амбітний проект зі збільшення своєї території та чисельности на ній отої начебто “нової спільноти”, яка мала поступово призвичаїтись, що вона (якась нова спільнота) є лише новим етапом нескінченної імперської агресії задля збереження і возвеличення самоназви і мови панівної нації. І вже нікому нема бажання згадувати з яких колишніх етносів вона колись складалася і все ще продовжує зростати. Яких тільки привабливих визначень не вигадували постійно імперські ідеологи (вони ж бо справді мріяли постійно навіть про світове панування під своїми червоними прапорами) для процесів нищення інших мов і поглинання інших етносів: “дружба народів”, “інтернаціоналізм”, “месіанський тягар старшого брата”, “безкорислива допомога” тощо...
І все це робилося нахабно і жорстко на тлі доста відомих прикладів з історичної давнини чи недавньої сучасности. Але без урахування наслідків, бо ще не встояла в історії людства жодна з попередніх імперій, які стрімголов йшли в наступ на інші народи. Творилося те в ім’я “святої” для будь-якої імперії справи, проголошуваної вголос чи інколи подумки, справи здійснення світового панування спільно з іншими (до часу) союзниками. Для того і обиралися різними імперіями в різні історичні часи начебто гасла зовсім несхожі, інколи вони були навіть привабливими зовні і для приневолених народів, але у своїй основі вони всі були і є – антилюдські. Були і є спрямованими на глобальне нищення багатоликої людської цивілізації. Нині ті процеси вже очолюють міждержавні й міжнаціональні корпорації...
Але повернімося до мовних проблем, згадуючи побіжно деякі історичні події. Не можна не згадати, що не лише імперські, але й деякі наші рідненькі вчені, які вправно толочать свою історію і свій родовід, аби сподобатися прихильникам колишньої імперської влади, мені можуть не просто заперечити, а навіть поблажливо пояснити, наскільки я помиляюся у своїх думках вголос. Нагадають, що в колишньому СССР процес влиття різних етносів до панівної імперської нації зі втратою своєї історичної пам’яти, мови, національних традицій точився майже цілком природно і добровільно, бо розпочався під новими гаслами, як природне продовження давніх історичних реалій. Пояснюючи, можуть мимохіть нагадати, що подібні процеси відбувалися і відбуваються скрізь, не лише при комуністичному правлінні. Досить навести який-небудь з відомих хрестоматійних прикладів з рідної історії про зниклих невідомо де і як обрів, або про трагічну долю інших літописних чи біблійних народів, які пощезли в проминулих тисячоліттях, а до того довгенько пожили поруч із нашими пращурами чи на теренах і зовсім дальших. І насправді так, хоча в Російській імперії за панування комуністичної ідеології народи щезали, з різних програмних причин, найчастіше виходячи зі скандально перекрученого колись більшовиками розуміння вчення К. Маркса – десь справді брала верх щира думка про доцільність формування нової спільноти. Проте найчастіше імперська пиха оголошувала цілу низку народів і недорозвинутими, і шкідливими, і невдахами, а десь і народами-зрадниками. І не проминуло на тих теренах ганебне явище й до нині, бо продовжують щезати і в “демократичній оновленій федерації

читати