Завантажити

Але в завідувачки їдальнею виходило часто-густо по-іншому: у прикінцевій стадії одкровення спрагла Катюша так глибоко застромлювала відрощені нігті у спину спітнілого партнера, що той виривався з "контори" як корок із пляшки «Совтского шампанського» і вже в коридорі верещав:
– Остервенєла баба!
До того ж найбільш управних і відданих пристаркувата діва заохочувала зайвим пайком (шматком м’яса, а нерідко й гранчаком самогону). Як про це довідалася її роботодавиця, то підняла таку бучу на комсотолі, цебто "комсомольській толоці", що мусили втрутитися не лишень секретар комсомольської, але й партійної організацій.
Зійшлися на тому, що сеанси в одночассі з двома й трьома відомими партнерами строго заборонити. В разі невиконання резолюції комсотолу – позбавляти «мікоянівського пайка», а якщо і це не допоможе – виключати з лав пренепорочної всесоюзної комуністичної спілки молоді. Раз – і назавше!
До слова, на тих же зборах Єлєна Афанасьєвна заявила, що вже на сьомому місяці комуністичної вагітности найймовірнішим батьком майбутньої дитини є не хто інший, а відомий матрос із шаблею.
Активісти відмітили, що ідеологічно тендем виглядає більш ніж пристойно і в майбутньому сімейному житті, звісно, ніхто йому не бажає зла. Тільки Полундра низько опустив голову.
Без сумніву, він також не бажав собі зла, бо зрозумів, що нарешті влип.
Пугачева Балка цілий тиждень гуляла комсомольську свадьбу. Приїхав навіть сам Убаревич і ще хтось із ГПУшників із райцентру.
Чого тільки на столах не було!
Але найбільше печених півнів і всі вони чомусь лежали догори ногами, наче збиралися зривати з неба передчасні зорі.
Гуляли, поки вибилася з останніх сил і фінансових можливостей. Там, де стояли, там і попадали.
І заснули.
І вже зовсім несподівано для багатьох розкуйовджена голова молодої опинилася біля розстібнутої ширінки Кащея Безсмертного.

Треба відзначити, що із однокласниць найбільше саме Головач заздрила Таїсці Волинець. Таїска і вчилася так, що її ставили в приклад іншим, найчастіше тій же Головач, і хлопці до Таїски були не байдужі. Але, як колись сказала Юля Рябунець, не було до кого. "Худа, як тріска, і носик догори – хоч ти на нього пальтечко в шкільному гардеробі вішай". І незважаючи на те не хто інший, а саме Арсенові вона приглянулася найбільше. Саме тому красеню Арсенові, без котрого вона, Олена чи Лєна, собі не уявляла життя в майбутньому. До котрого ревнувала всіх. І найбільше Таїску Волинець.
Навіть зараз, зовсім в іншій ситуації, не дозволила б, здається, йому лягти на оцій витолоченій до безумства "толоці" поруч когось іншого.
На сей раз Єлена Афанасьєвна вхопила Аксьоню за патли:
– А хто на тебе, триперну, полізе, а? Скажи, а? – накрутила волосся на кулак і вивернула обличчя комсомолки до себе: – Кажи, стерва?
Між них просунув рамено Федя Жайворонок:
– Ксюша!
Аксьоня повернулася до хлопця:
– Прошу тебе – не називай мене так.
– Почему?
– Бо в нас так малих поросят кличуть.
– Ладно.
І ще раз випили.
– Нє нада, ребята, спорить. Хто з ким захоче – з тим і піде. І дєвушками і замужніми мінятись будемо. Як при комунізьмі. Сєводня, к примєру, Аксьоня – моя, завтра – твоя, а послєзавтра – уже Сєрого.
– А я сегодні чия?– це вже Юля Рябунець устряла.
Ванька Сєрий:
– Моя, к примєру.
– А мені не к примєру, а точно треба! – заявила Юля.
– Ну уж ви дозвольте і нам вибирать, – втрутилася Єлена Афанасьєвна. – На цій землі ми теж не прослєднєго насіння. Хіба не так, дєвушкі?
«Дєвушкі» аж із місць позривалися:
– А как же!
– А как же!
– А как же!
А потім і… ще раз випили.
Гоп, куме, не журись –
В Махна гроші завелись!
І п’ятий, і десятий раз випили.
Аж поки голова сільради не поставила кулака на стіл:
– Фіздєц! Понялі?
Всі неохоче почали відривати зади від лавок.
А Полундра підійшов до Таїски, легенько-легесенько взяв її пальцями за самісіньке підборіддя:
– Після нас усе збереш і… додому забереш. Бо ми єщо подамося на багатші села.
Незчулась, як у ноги впала.
Але він навіть не глянув на неї – вийшов у двері.
Всі рушили за ним,
а вона стояла на колінах
із протягнутими услід руками,
наче хотіла у човниках своїх долонь
поплисти за ним.

Тепер вона – найщасливіша у світі мати!
Подумати тільки, за один вечір зібрала майже піввідра хліба, ковбас, запеченого м’яса, тушкованої картоплі, капусти, солоних огірків, яблук, кілька шматків свіжого сала, майже дві пляшки киселику тощо. І хоч усе це були недоїдки з чужого стола, але які були смачні й потрібні саме зараз, коли в хаті вже не залишилося нічого!
Сама не відала з чого почати?
Для сина це – нечувана розкіш.
І все

читати