Електронна бібліотека/Проза

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити

автостради з безліччю розвилок я натрапив на міські закутки із занепалими садибами. Якраз розвиднилося... Скрипнула перекошена під дашком хвіртка, вийшов білий, наче з казки, дід, підкликав до себе:
– Тут колись був Красний двір – заміські княжі хороми, а тепер, як бачиш, на що перевелося... – подав руку для привітання. – Заходь, я покажу тобі те, що шукаєш, – пропустив мене в хвіртку.
За рогом вгрузлої хати – прибране подвір’я, доглянуті грядки, нивка, а в кінці саду видніється альтанка. Куди й запросив мене старий, подав цеберко з водою й рушник:
– Спершу поснідаємо, вшануємо Купайла, а там, – махнув у бік узгір’я. – Побачиш... – ґречно частує, потім виніс з хати не то цимбали, не то ліру, загусляв давню билину:

– Ой рано, рано кури запіли,
А ще раніше князь устав,
Лучком забряжчав – дружину скликав...
Його спів нагадав мені дитинство, одну з колядок, і я на радощах змахнув сльозу, вшанований увагою старого. Майнула думка, що то не дід співає, а сам – Бог. Так мене зворушити вже давно ніхто не міг. Я підвівся слідом за ним, ідемо до гори, крізь колючі зарості терну, і раптом у виярку щось зблиснуло: показалося різьблене зображення Перуна з срібною головою та золотим вусом. Кумир похмуро спочивав у криївці. Його грізний погляд наче промовив до мене: „Ти – перший, хто через тисячу років знову мене побачив!”
Я шанобливо вклонився святині, повернув голову до старого:
– Той?..
– Він – битий, покривджений, безліч разів цькований, навіть утоплений, але – незнищенний. Я підібрав його з ріні, коли хвиля прибила на берег, попервах переховував у печері, а коли занепав Красний двір і на сьому місці вляглися страсті – переніс сюди, –дід обхопив рукою святиню, навшпиньки здув з оздобленого вуса пилинку.
Перун незворушно мовчав. Хоч, я відчув на собі подих близького грому...
II
ВIРАЖ СВАСТИКИ
Учора на одній з полонин подалася, осіла земля, зрушила з місця. Знявся рейвах по довколишніх селах, страх охопив кожного, від малого до великого, тільки старі та немічні з полегшенням зітхнули: „Кінець усьому настає”. Ще б пак, якщо річка тепер „не слухається” нікого, тече собі куди та як хоче, зима навалила під стріхи снігу, вода розмила гірські дороги й пасовиська... Дехто втратив обійстя, лишився без статків, надбаних роками. В моєму селі підмило церкву, вимурувану з вальків і каменю: стояла віками на пригорі, далеченько від берега річки, — звідки не візьмись, прорвався з гори бурхливий потік, затопив ґруник з церковним подвір’ям, виважив плити з фундаменту. Підмурок церкви так­сяк підрихтували, надали храму охвітнього вигляду. Проте піп закликає на службі мирян узятися гуртом за спорудження нового собору, бо лячно сараці тепер правити молебні в хисткому приміщенні. З ієреєм усі погоджуються, але невинно розводять руками: „Спершу собі впорядкуємо житла. Не є нам куди притулитись”. Піп сердиться, та нічого не вдіє проти громади. Люди, хоч і навчені ділитися з парохом останнім, а наразі кожен думає тільки про себе. Той, звісне, затаїв образу на паству, звернувся в районі до благочинного перевести його в іншу парафію. Чутка про намір попа чкурнути з села просочилася, випливла на поверхню, дійшла й до мене в заріччя. Я саме повернувся з Києва, коли в осідок мій у старому млині завітала Кондофиска, при надії, з обважнілим животом:
– Сорока вже кілька днів скрекоче в мене на подвір’ї, – почоломкалися. – Вернувся... – потім виклала останні новини.
– Тебе ніхто не чіпає? – зворушено цікавлюся.
Поштиво погладила себе по животі:
– Мене тепер лиш одне турбує... Не зважаю на чиїсь пересуди.
Я віддав їй заощаджені коштовності:
– Не все розтратив, а брошку подарував Раді, одній жінці. Вона давня знайома Яфета, наглядала за моїм побутом, надала куток мені прихилити голову, допомагала, чим могла.
– Добре зробив, – узяла за руку. – Головне, що повернувся здоровим. – Її очі щасливі. – Не пропадемо...
Я полегшено зітхнув, непокоївся: ади, ще приревнує, закомизиться, а ні – молодчина. Пригорнув її до себе:
– Дякую... Тобі вагітність пішла на користь.
Дужче припала, замріяно пошепки каже:
– На Покрову Бог дасть дитинку, може й від тебе, – пашить рум’янець на щоках.
– Якщо від мене, а ще буде хлопчик, – прохопився словом. – То – назвемо його Сімарглом.
Вона спохватилася від почутого, насторожено запитала:
– Чому таким дивним і незрозумілим іменем хочеш його назвати? Мені не подобається... – наче й губу закопилила.
Не став її зараз тривожити, розповідати про свої київські зустрічі з Яфетом й Архою та про виявлені в мене можливості впливати на чужу свідомість і на відстані споглядати за іншими, змовчав і про зустріч в раю з Богом і Перуном, усе одразу почуте здалося б їй вигадкою, чистісінькою брехнею. Після завчених біблійних байок тяжко звикати їй до моїх звичайнісіньких сюррів. Перевів розмову на інше:
– Одумалося село після повені? Чи укріпили берег, проклали заново дорогу?
– Куди там, – махнула сердито рукою. – Абияк нагорнули

Останні події

18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса
12.04.2025|09:00
IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра


Партнери