Електронна бібліотека/Проза

Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
Завантажити

природі.
– Шкода, що наразі його немає з нами.
– Каланнику, а ви не пробували викликати його на зв’язок?
– Не виходить... Яфета запеленгувати мені не вдається. Його силове поле випромінює надто щільну перепону, не підпускає близько в радіусі трьохсот верстов.
– Остерігається нечестивих, їх тепер тьматьмуща розплодилося, під час бродіння в космосі. Синьовир перебуває в безладному стані допоки паруються зірки, запліднюються майбутніми поколіннями.
До пізнього вечора ми розмірковували про небо і небеса, плин часу і рух планет, а коли спотиньга вигулькнув місяць з­за хмар, рушили нетрями до Лисої гори. Тільки зараз спохватилися, згадали, що сьогодні ніч на Купала, завтра Іван­день, і треба бути уважними...
– Знав, коли привести вас сюди, – здивовано стенув плечима Леонтій. – Не подумав, яке сьогодні число... Ненароком вийшло, – наче виправдовується.
Буйні шати діброви малопомалу рідшали, лишалися за спиною, а попереду чим раз світили ребрами хиряві крони рідколісся – верх гори нерівний і яркуватий вивів нас до високої кручі з одним скособоченим деревцем, звідки, мов на долоні, добре видно лівий берег Дніпра та кілька мостів через річку, а також стрімку набережну дорогу, засліплену ліхтарями й фарами миготливих автівок. Пересохлі стебла трави шелестіли під ногами, мимохіть насторожували, як би залякували. Місяць на те наче б моргав:
– А що, не страшно?
Арха і я присіли під скособоченим деревцем, мовчки розглядаємо нічний краєвид, оповитий загадковою мгою. Кожен думає про своє, звідси, з гори, прозваною Лисою, з її лячними історіями про чортів і відьом, упирів і вовкулаків, які збираються під ніч на Купала, ведуть хороводи, держать раду, підраховують статки та списують збитки. Раптом почулися кроки з боку Видубичів, ми схопилися хутко на ноги, підбігли до північного схилу: назустріч ішов Яфет, за кілька сажнів перед нами зупинився, звів радісно догори руки, врочисто прорік:
– Я прийшов, бо на мене чекали!
Ми з Архою кинулися його обіймати, взяли, наче малу дитину, поміж себе за руки, ведемо на ґрунь. Яфет обхопив нас за плечі, притис одного й другого до себе:
– Здається, – повернув до мене голову, – Леонтій сьогодні вранці обіцяв вам загадкову подорож...
З Архою ми переглянулися, кивнули одночасно. Тоді Яфет посадив кожного обличчям до узлісся:
– Через кілька хвилин настане північ і на отой моріжок вийдуть лицедії з вертепу „Сучасний водевіль”. Усі вони кривляки, придурки й скоморохи – визнані та обласкані державою, тож будьте спокійні за художній рівень постановки; вистава мусить вдатися на славу, бо пригрозив кожному виконавцю, якщо погано справиться з своєю роллю, то повік йому бути героєм сьогоднішнього дійства.
– Хоч я і маг, але такого від тебе не чекав, Яфете, – хвацьки протер скельця окулярів жвавий Арха.
– Бачите, Леонтію, ви – інтелектуал, працюєте мозком, а я, крім усього, ще й покладаюся на інтуїцію. Мені сприяє чуття... – потім повернувся до мене:
– Головне, що ви не побоялися міста, приїхали до Києва після того, як ознайомилися з написом у печері. Попадя, до речі, тужить за вами, Берегиня береже ваш осідок в заріччі, ну, а жона ваша подалася слідом за донькою в монастир, спродала майно й хату...
Леонтій торгнув Яфета за лікоть:
– Чому ти замість нечистої сили запросив грати акторів?
– Грати когось набагато легше, ніж бути собою, – хмикнув задоволено Яфет. – Я віддаю перевагу водевілям, бо примітивні на перший погляд вистави ширше розкривають натуру героя, чим авангардові постановки. Модерн, як вам відомо, скотився нині в помийну яму й обріс цвіллю, відгонить гнилим яблуком. А я хочу відродити народні звичаї в сучасному виконанні.
З лісу почувся голос сопілки, тихо рознісся по ґруни, злився з духмяним повітрям, полинув етером увись, раптом заблимали в небі зірки, притьма щезли хмари, грудка срібла віддає з висі світлом, осяває узлісся: поміж деревами миготять сірі тіні, переходять в тіла – то виходять на моріжок дівчата в довгих білих сорочках, співають подоляночку, тримаючись за руки:

– Десь тут була подоляночка,
Десь тут була красна панночка,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.

Обурився Леонтій, шепче Яфету на вухо:
– Але ж уже – Купало, а вони співають веснянку.
Приклав палець до губ Яфет:
– Усе правильно: будьяке живе дійство розпочинається з весни. Весну ми проґавили, тож потрібно надолужити згаяне, нехай співають.
А хоровод веде далі:

– Устань, устань, подоляночко,
Устань, устань, красна панночко,
Умий личко, як ту скляночку,
Та візьмися в боки,
Покажи нам скоки,
Підбіжи до краю,
Бери ту, що скраю.

Тут з ночі викочується, наче діжка, тлуста „народна артистка”, років під сімдесят, грудаста, в білосніжному бюстгальтері та синій намітці на талії, стає навколішки у коло, припала до землі рачки, вдавано побивається: намітка заголилася, масні сідниці лощать, мов бубон, а вона слізно щось просить. Арха від

Останні події

09.08.2025|11:37
Ярослав Орос про аріїв, війну та свою книжку «Тесла покохав Чорногору»
07.08.2025|15:59
«Ми продовжуємо шукати спільників, які допомагають робити Луцьк ще більш видимим»: підсумки фестивалю «Фронтера»
07.08.2025|15:46
«Основи» видадуть книжку про повсякденне життя Тараса Шевченка: що він їв і пив, на що хворів, кого любив і де ночував
06.08.2025|18:48
70 подій, 50 видавництв: BestsellerFest оприлюднив програму заходів Вхідні
06.08.2025|14:29
В «Основах» вийдуть романи нобелівського лауреата Яcунарі Кавабати в новому оформленні
14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя


Партнери