Електронна бібліотека/Проза

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити

власні очі, як сільські діти перероджуються, затлумлюють у собі доброчесність, соромливість, вдають із себе пролетарську босоту. Попса, одне слово... Міста калічать учорашніх селян, витворюють з них одноманітний придаток, – запрошує до столу. – Ви їжте, не звертайте на мене увагу, – виглядає раз по раз в коридор. – Яфета давненько не бачила, років зо два як заходив до мене...
Почуте зіпсувало мені апетит, я наче не надав тому значення, без особливого напруження ворушу щелепами. Рада заспокоює:
– Спробуємо разом його розшукати, – виймає з шухляди записник, листає. – Чую з вимови, що ви земляк Яфета.
– Так. З одного села, – довірився щиросердній жінці, розповів про причину моїх пошуків Яфета.
Вислухала уважно, прибирає зі столу:
– Не виніть себе. Козуля не через вас покинув печеру й знову перебрався до міста. Тут інша заковика... – роздумовує, провадити чи ні розмову. – Шкода, що власне він не втаємничив вас у його висліди. Яфет перебирає на себе надто вагомі справи, – з осторогою подала мені обгорнуту газетою книжку. – Ся річ має мізерний наклад, вийшла, можна сказати, підпільно, роздрукована на ксероксі. Почитайте, поки я ходитиму тудисюди, – замкнула на ключ двері.
Я розгорнув тверду оправу, читаю на титулі: Яфет Козуля, „Мурник і цеглини. (Пошуки втраченого)”. Припав очима до переднього слова. З перших рядків автор виводить означення слів „масон” – каменяр, мурник, і „ложа” – місце зборів таємного товариства, тобто вводить одразу читача в історію зародження вільних каменярів. А втім, переповім і я цікаві сторінки, недоступні широкому загалу.
Згідно кількох легенд, а саме найбільш поширеній, виникнення франкмасонства сягає в часи царювання Соломона, коли той передав архітектору Хіраму права на спорудження храму в Єрусалимі. Завбачливий будівничий уміло розподілив працівників на три групи задля отримання результату, тоді кожен з бригади знав тільки свого за допомогою певних термінів, рукостискання, знаків. Відтоді, як стверджують самі масони, і започатковані ступені їхнього братства та догмати вільних мурників. Є ще версії, що масони постали з набутків окультизму волхвами Єгипту, Халдеї, Індії, перейняли від них основи вірування. Найбільш мене вразило число – 1888, – рік, коли в лівійській пустелі археологами були знайдені папірусні пам’ятки, що засвідчують таємні зустрічі мурників, які відбувалися ще за дві тисячі років до нашої ери. Через сто одинадцять років – 1999 – я прилучився до вивчення історії хитромудрої касти. Спершу, виявляється, то були організації на зразок нинішніх профспілок, але під час своїх зібрань задля фахової згуртованості ще вдавалися до спіритизму і щиро вшановували страх перед найвищим божеством, удосконалювали розуміння переходу душі з одного тіла в інше, її значущість. Зпоміж них були народи різних вірувань, тому Бог для них означав Великого Будівничого Всесвіту та порівну належав усім, згідно їхнього фаху, а не родової сув’язі.
Яфет звертає увагу ще на одне джерело: в єгипетській „Книзі мертвих” бог Тот уже позбавлений свого імені й називається не інакше як Гросмейстер (Великий Майстер). А мені пригадалися нікчема Тот із „Заповітів білих горватів” – і сей, й інший Тот з головою ібіса та з палеткою в руці – бог мудрості, лічби й писемності. Згаданий многоликий Тот в кожному разі виступає порізному, навіть під іншим іменем, прибирає інших форм і змісту.
Від читання „Пошуків втраченого” відірвав мене скрегіт ключа. Надійшла Рада:
– Цікаво? – запитала.
– Дуже... Я вперше долучився до такого таємничого дійства. Десь щось трохи чув, але не читав такої ґрунтовної праці.
– Яфет недаремно викликав вас до Києва.
– Справді... Київ – вдалий полігон для планетарних досліджень,
– Будьте обережні, – закрила на ключ двері за собою.
– Розумниця, – кинув їй услід. – А я боявся їхати до Києва через отих жлобів.
Знову поринув я з головою в „Пошуки втраченого”, дізнаюся про особливу мову масонів, їхні позначення на пентаграмах, гербах, емблемах, про застосування сприятливих для них чисел: три, сім, тринадцять, тридцять три. Зпоміж усього зацікавив мене фартух, як потім довідався – найважливіший знак мурників. Фартух, власне, викликав у мене асоціацію з ризою. Історія фартуха береться з давнього Єгипту, тоді в храмових малюваннях зображували богів на літаючих кораблях, і кожен святець мав на собі фартух, що згодом волхвами Мельхиседека – близько 2200 року до нашої ери – був змінений на білу овечу шкуру, фарисеї також носили фартухи як намісники богів на землі, а відтак від жидівських рабинів їх успадкували попи, модифікували фартух на ризу, чим засвідчили волю своєї влади над смиренними християнами, бо під час сповіді грішник або грішниця стає навколішки перед ієреєм, а той настеляє прочанину на голову ризу, зверху кладе руку, випитує в бідолахи, що той накоїв упродовж року, потім немовби відпускає гріхи, буває, запродує злочинця туму, хто може винагородити його, попапровокатора, за „добру” звістку. А ще – спало мені на думку прислів’я:

Останні події

18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса
12.04.2025|09:00
IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра


Партнери