Завантажити

припущення, що після потопу бігуни (північний і південний полюси) змістилися, через що та людність, яка врятувалася, кинулася на пошуки своєї пра­батьківщини. Так розпочалася тривала міграція аріїв з Пів­нічного бігуна до Гімалаїв. Вірогідно, було кілька хвиль міграції. Першу (мітанійську) складали ті арії, що стали пра­вителями дер­жав на землях нинішніх Сирії та Палестини (1500 р. до н.е.) і зникли через кілька століть. Друга хвиля (рігведська) була значно пізніше, й залишила помітні сліди в Північному Причорномор’ї. Словом, арії нам не чужі... Цікаво, що за уподобання мали наші далекі пращури.
Сома – цар рослин. Слово „сома” походить від дієслівного кореня su – „вичавлювати”. Напій вважався божественним. Зі стебел соми вичавлювали сік. Стебла або пагони нерозгаданої дотепер рослини замочували у воді, перегодом камінням вичавлювали сік брунатного (бурокорич­невого) кольору з загострим смаком. Додавали молоко (свіже або кисле), мед або проціджений через овечу вовну ячмінний напій.
Сома росла на верховині Муджават. Як розповідається в „Ріґведі”, сому приніс орел із неба богам. Приготовле­ний із соми напій безсмертя – амрита – дав Індрі – а він із усіх богів основний її поціновувач – силу для здійснення героїчних звитяг. Сомою смакували боги і жерці. Той, хто скуштував її, – отримував натхнення, просвітлення, входив в екстаз, тобто впадав в галюцинацію.
Корова. Головною для арійців свійською твариною була корова. Вона давала йому продукти харчування. Биків і ялівок приносили в жертву богам. За чередами корів учинялися розбійницькі набіги на сусідів. Коровами нагороджували жерців. Волів використовували як тяглову силу, а життя аріїв в було переважно на колесах. Корова в „Рігведі” має приблизно п’ятнадцять анонімів (і грозова хмара, і вра­нішня зоря, і поетичне слово; бик – ознака чоловічої сили, образ Індри, смертних героїв тощо).
Кінь. Основою військової міці арія був кінь. Коней запрягали в бойові колісниці. Жеребець був ознакою низки богів. Кінь уособлював сонце. Жертвоприношення коня вважалося одним з найважливіших обрядів, що здійснювалися лише царями.
Інші тварини й звірі. В господарстві широко використовувалися буйволи. Їх приносили в жертву богам. Вівці давали м’ясо і вовну, крім того, використовували з них шкуру для зодяганок та в ритуалах. Собаки хоч і пантрували домаш­нє вогнище арія, проте вважалися ритуально нечистими.
Арії полювали на левів, знали про слонів, але не використовували їх. Воювали з хижаками: вовками, шакалами, гієнами. Знали лисицю, зайця, крота, жабу. Щодо птахів, то „Ріґведа” згадує орла, шуліку, дику гуску, перепела. З комах: бджоли, мурашки, мухи, скорпіони, гусінь.
Грама. Арії складалися з напівкочових племен. Слово „грама”, що зазвичай перекладається як поселення, городище, село тлумачиться ще як військовий загін. Невеликі пле­мена кочували зі своїм товаром (худобою) і домашнім начинням на гарбах.
Влада. Плем’я очолював цар. Він організовував магіч­ні жертвоприношення, щоб боги сприяли його народу, сте­жив і підтримував лад у племені, захищав свої володіння і доточував їх. Найближчий до царя був жрець. Власне він опікався духовими потребами племені.
Господарство. Арії займалися скотарством і земле­робством. Сіяли ячмінь. Орали волами –
плугом. Жали сер­пом. Гончарство вважалося вигадкою демонів, за що посуд виготовляли руками з кількох частин, сушили і випалювали в ямах. Займалися ткацтвом, за основу брали вовну і волок­нисту траву дарбгу. Обробляли золото й мідь. При виплавлені металу вогонь роздували пташиними крилами. Теслі мали неабиякий авторитет, адже виготовляли бойові коліс­ниці та дерев’яний посуд.
Зброя. Головним атрибутом воїна була бойова коліс­ниця. Вона легко складалася і збиралася за допомогою шкіряних пасків. У колісницю запрягали пару коней (інколи троє і четверо). Колісниця була двомісна: праворуч стояв їздовий, ліворуч – воїн. Власне завдяки колісницям арії перемагали на просторах Євразії. Лук і стріли були головною зброєю арія. Тятиву лука виготовляли з коров’ячої шкіри. Стріли носили в сагайдаках. А ще воювали за допомогою списів, сокир і щитів.
Їжа. Харчувалися м’ясом диких звірів і свійських тва­рин, а також продуктами з коров’ячого молока. На молоці готували ячмінну кашу, молочну бовтанку з підсмаженими ячмінними зернами. Готували суміш кислого молока з шма­точками масла. З ячмінного борошна випікали коржі. Ласу­вали медом. З напоїв уживали безалкогольний галюцинаційний сік – сому – та хмільну суру з ячменю. Напої зберігали в шкіряних мішках.
Житло. Помешкання були легкі, що враз розбирали­ся, без підмурка халупи. З очерету робили стіни без вікон. Навісні перегородки розділяли помешкання на кілька при­міщень: для людей і для худоби. Посеред житла горів вогонь. Якщо помирав арієць, то його спалювали на кремаційній ватрі. Вогонь вважався основним атрибутом аріїв.
Загал арійця складався з брахманів, ксатріїв, вайшвів, крім того, – шудрів і аборигенів, поневолених аріями.
Брахман. Назва походить

читати