Електронна бібліотека/Проза

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити
« 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 »

вигулькне звідти на мить, як Грицько з конопель, здій­ме переполох, і гульк навспак, а траплялося, що й звідси дех­то побував там часину, бачив себе збоку поміж прояв.
З роєм думок Арієць рушив угору, під кронами пралісу. Око мисця вловлює пейзаж, якусь на перший погляд нез­начну рису, що виділяється на тлі краєвиду. Те, здавалося б головне, відходить на задній план і в осередді виступає з­під землі кам’яна зазублина, гляди, виважена ніжною шапоч­кою гриба. Ніби під дашком знайшов місцину боровик. Уважно придивишся, слимак настовбурчив ріжки, длубає ніжку гриба, й спробуй розібратися, хто з них сильніший.
Звичайно, великий Арієць може їх розмісити за одним разом. А варто? Коли тішить око невпинне життя. Життя потаємне, приховане від людського зору. Тут, можливо, саме й пролягає та межа, між світом наявним і нереальним. Неви­дима нить дуалізму. Чим далі від цивілізації, тим ближче до істини. Людина заплуталася в наставлених власноруч тенетах, за що й страждає в пасці...
Пригадав „Таємні доктрини” провидці, яка виділяє дві підраси атлантів: деви і пері, наголошує, що деви були дужі, сини богів. Пері –
породження кудесників, злих духів. Ат­ланти поділялися на жовтих, чорних, коричневих і черво­них, їх покарано за те, що зловживали новими технологіями та оскверняли святині. Безліч мов спричинили між ними жорстокі війни. Війни, відповідно, породили хвороби і зброю масового знищення, що й викликало потоп, заодно й зміщення земної осі. П’ята, себто арійська цивілізація зародилася в надрах атлантичної приблизно за 200 000 років до всесвітнього потопу (850 000 років тому), тобто більше ніж мільйон років назад. В атлантів тоді почали народжуватися діти з незвичайною для них зовнішністю – перші люди п’ятої цивілізації. Вони були менші від атлантів, але в порів­нянні з арійцями вищі і більші. Проте атланти й арійці роз­множувалися не лише окремо одні від других, а й змішувалися поміж собою. Так тривало доти, доки не загинув остан­ній атлантичний острів (11 000 років тому), про який згадує Платон. Під час змішання жовті атланти породили китай­ців, монголів, туранців, чорні – негрів, червоні – семітів, коричневі –
білу расу. Вважається, що на Землі буде ще дві цивілізації. Прізвище Блаватської повністю відповідає її призначенню. (Блават – блакитний, святковий, шовковий). Як не вірити такому прізвищу... Й одразу перед очима постала „Біблія”, пригадує по пам’яті: „І був Ной віку п’ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета”. Щодо віку Ноєвого, то дуже влучно сказав Іван Франко в „Сотворінні світу”: „Сі цифри певно так собі, жидівська забавка, бо жиди здавна любили бавитися рахунками”. Зрозуміло, чому Сим згаду­ється першим між синами. Не вкладається тільки в голову, що в Ноя було лише три сини. Від кого тоді пішла жовта раса... Й тут напрошується відповідь, що рабинилітописці про неї просто не знали. Жовта раса значно віддалена від Ізраїлю, тоді ще невідома синам його. На „Біблії” можна покла­сти хрест як на ненадійній антропологічній й історичній пам’ятці. Той самий Франко: „Таким чином, ми дійшли до того, що так звані Мойсеєві й інші гебрайські книги, хоч яв­ляються нам духовними пам’ятками шановної старовини і дуже цікавого народу, який много сот літ перед Христовим різдвом дійшов до поняття одного Бога і за віру в нього зумів твердо постояти, все­таки не можуть уважатися симво­лом Божої премудрості, непомильним та обов’язковим для всіх людей і всіх часів, але були творами людей, та тому і виявляють людські хиби й помилки”.
Великий Арієць цілком поділяє думку Франка, долає вгору путівець до війстя печери. Пригадався міт про Сізіфа, що покараний богами, мусив викочувати на ґрунь брилу, яка, лишень досягши гори, щоразу скочувалася вниз. А виснажливу й марудну працю робив тільки за те, що закував Смерть у кайдани, і на землі перестали вмирати люди. Приблизно так само поплатився й Прометей. Елліни, виявляється, більше покладалися на героїв, ніж довіряли богам. Суть полягала у тому, що боги, точніше сини богів уже були нащадки атлантів, як пережиток, і не відповідали потребам еллінів. Ось Прометей, син титана Япета (Яфета) викрав не лише вогонь з неба, а показав людям, як видобувати та обробляти метал, дав їм науку про числа і навчив писати, приручив тварин і запріг до воза коней, збудував перший корабель і змайстрував вітрило, винайшов ліки й знайшов трави, що тамують біль, розбудив у людині дух і дав їй силу владарювати над світом. Особливо привертає увага на те, що Прометей (за Овідієм) створив із землі й води – з глини, змішаної з сльозами – людей і вдихнув у них життя. Неподалік міста Панопей був цегляний будиночок, у якому Прометей породив чоловіка і жінку. Довкола валялися грудки глею, що віддавали людським тілом, рештки використаного матеріалу. Те, що свого часу жидівські рабинилітописці здерли про походження людини у вавилонян, раніше за них зробили греки. Ной – Яфет – Прометей. Але великого Арійця більше цікавить „Ріґведа”. На її берегах упо­рядкував нотатник:
Можна зробити

« 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 »

Останні події

30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
20.03.2025|10:21
100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
20.03.2025|10:19
Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
20.03.2025|10:06
«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку


Партнери