Завантажити

погодились.
;
;
/*-------------------------------------74----------------------------------*/
;
Посольство Ізраїлю негайно передало всю інформацію додому. Слід вів до Денвера: там хлопці сіли на літак. Але з Денвера повідомлень не було.
“Куди вони могли направитись? — напружено думав мемуне. — Вони, напевне, щось шукають. А, може, просто намагаються покинути Сполучені Штати? Згідно з повідомленнями ці хлопці якимось чином непоміченими проходять повз всі заслони. Тільки перегляд відеозаписів фіксує їх переміщення. Невже виходить, що вони вміють робити себе невидимими, як мінімум, на час проходження заслонів? В такому разі ефективність дії впливу воістину вражаюча! Навіть, якщо припустити, що дія впливу обмежена у просторі, маючи на увазі роботу впливу під час виборів. Звідси можна робити деякі висновки. Перший. Нам потрібно спостерігати за ними з допомогою засобів дистанційного стеження: бінокль, телефон. Однак і вони можуть не допомогти, тому що нам невідома конкретна відстань впливу. Нам треба їх бачити… Тут випливає другий висновок: якщо вони невидимі, то треба будь-яким чином змусити їх самих прийти до нас…”
Мемуне почав ходити, схрестивши руки за спиною. Він ясно відчував, що розв’язання проблеми десь тут, десь близько.
— Вважаю, що нам необхідно негайно запросити сюди їхніх родичів для введення, так би мовити нашого, віртуального впливу, — пробурмотів він тихо, і викликав секретаря.
— Негайно, — сказав він як тільки секретар ввійшов. — Наказ за моїм підписом. Якнайшвидше організувати нову оперативну групу та послати її до Маріуполя. Мета: установлення найближчих родичів цих хлопців, бажано батьків, захоплення цих родичів та якнайшвидше переправлення їх до Ізраїлю.
Він кивнув на знак закінчення, добре вишколений секретар вийшов.
“Оскільки операція досить серйозна, не треба всю відповідальність брати на себе, — продовжував розмірковувати мемуне. — Треба розділити її між усіма зацікавленими сторонами. Тим більше, що вони і так знають вже досить багато.”
Він підійшов до свого столу, підняв трубку прямого зв’язку з прем’єр-міністром.
— Пане прем’єре, — почав він. — У нас є нові дані по справі впливу. Інформація свідчить, що українці, користуючись впливом, роблять себе, так би мовити невидимими, і непомітно проходять скрізь американські заслони. На даний час зафіксувати їх можна шляхом перегляду відеозаписів. Вважаю, що з огляду на це дистанційне спостереження є неперспективним.
— Ваші пропозиції…
— Ми повинні заманити їх на приманку, в якості якої ми плануємо використати їхніх батьків. Захопити їх та переправити до Ізраїлю, сповістивши наших хлопчиків про їхнє місцезнаходження. Вони будуть змушені самі зв’язатись з нами і прибути до нас.
— Ви… Пробачте, ми вже і так нарубали багато дров в цій справі…
— Але, погодьтесь, ця справа варта цього… Варта всього…
— Так, варта, — погодився прем’єр. — Тому — дійте. Якнайскоріше.
— Спасибі, пане прем’єре, за довіру, — закінчив мемуне та поклав трубку.
;
;
/*-------------------------------------75----------------------------------*/
;
Хоча ізраїльтяни і отримали інформацію про шлях напряму хлопців раніше, але, завдяки ретельній роботі своїх аналітичних служб, американська група в Маріуполі вже діяла. Прослуховувалися всі телефонні розмови батьків, записувались усі домашні розмови, провадилось візуальне стеження за родинами, паралельно розроблявся оперативний план захоплення та переправлення батьків хлопців до Сполучених Штатів.
Згідно з цим планом необхідно було переправити всіх батьків за межі України. З метою уникнення зайвої уваги до цієї операції передбачалось зібрання усіх у одному місці, усипляння за допомогою психотропних речовин та організація якнайшвидшого переправляння.
— Де їх зібрати? — нервував керівник на невеличкому зібранні своєї групи. — Та ще непомітно…
“Вони там, у Ленглі, геть сказилися, — роздратовано думав він. — Легко балакати язиком, виробляючи загальні плани…”
;
/*Ленглі — місце розміщення штаб-квартири ЦРУ.*/
;
— Спробуємо розглянути всі можливі варіанти, — професіоналізм взяв гору, і він заспокоївся. — Збирати їх у когось на квартирі — безглуздо: завжди існує пильна сусідка, яка завжди щось помітить; кафе, кінотеатри та театр — багато зайвих очей; у офісі фірми звідки брали цих хлопців — взагалі немає сенсу…
— А, здається, ми зможемо їх зібрати, — подав голос літній розвідник, фахівець у системах зв’язку. — Потрібно зателефонувати, наприклад, до сусідів когось із батьків та синтезованим голосом сина попросити передати інформацію про те, що всі хлопці знаходяться у населеному пункті десь неподалік від Маріуполя… Повідомити, що вони беруть участь у якоїсь секретній операції і просять доставити їм трохи їжі, чи ще чогось…
— А в цьому щось є, — зрадів шеф. — Добра ідея про сусідку: мати може розпізнати інтонації голосу сина, а сусідці майже все одно… Треба швидше продумати цей варіант. Доллі, Джон, Мартін та Гарольд, негайно, але дуже обережно

читати