Завантажити

зможемо використати вплив проти них! — зрадів Олександр.
— Я б так не радів, — остудив його Анатолій. — Згадай тільки на яких відстанях ми можемо впливати…
— Тобто, якщо лихі люди будуть на певній відстані з заручниками, вони зможуть в якійсь мірі керувати нашими діями… — продовжив думку Вадим.
— По-перше, нам нема з чого вибирати, а по-друге, вони не знають, як і на яких відстанях працює вплив, — сказав Віктор. — Тут поки що перевага на нашому боці…
— Що ж. Намагатимемось використати наші переваги, — підсумував Вадим. — Будемо діставатись території США самостійно?
— Нехай самі нас везуть, — буркнув Віктор. — Зателефонуємо їм звідси.
;
;
/*-------------------------------------79----------------------------------*/
;
Ізраїльські агенти повідомляли з Маріуполя, що батьки хлопців раптом покинули свої квартири і не з’являються там.
Мемуне ходив по кабінету вкрай роздратований. Він навіть говорив вголос сам із собою, чого з ним ніколи не помічалось:
— У мене таке враження, ніби все, що ми задумуємо миттєво стає відомим американцям! Або вони діють дуже швидко, або в нас діє подвійний агент.
Він зупинився, підійшов до крісла, сів в нього.
“Щось я розбалакався у кабінеті. Хвилююсь. Однак треба спочатку детально проаналізувати ситуацію самому. Що ми маємо? Ці хлопці десь у США. Їхні батьки, можливо, теж вже там. Зрозуміло, що після нападу на АНБ американці намагатимуться переховувати їх у більш безпечному місці. Тобто необхідно якомога точніше визначити це місце. Мабуть доведеться активізувати всі наші наявні сили у Сполучених Штатах. Ну, добре. Спробую поставити себе на місце шефів американської розвідки. Куди б я сам заховав цих хлопців? Ніякі загальновідомі місця на кшталт штаб-квартир, після нападу на АНБ, не підходять. Може якась військова база? Не виключено. Скоріш за все якась секретна база. Це може бути військова база і поза межами США. Хоча, навряд — дуже далеко. Потрібен повний перелік американських військових баз. Далі. Необхідно активізувати нагляд за всіма керівниками американських розвідувальних служб. Через агентів, електронними засобами. Цілком ймовірно, що щось може випливти... І стосовно місця, і стосовно планів.”
Він взяв ручку та помітив у робочому блокноті: “Перелік військових баз. Тотальне слідкування за керівниками розвідки.”
“Припустимо, що усіх зберуть на базі. Чотири хлопця та їх батьки... Загалом дванадцять чоловік. Що їм може бути потрібно? Їжа? Одяг? Взуття? Якісь наукові прилади? Ні, здається, що вони нічого такого не застосовували, коли пересувались наче невидимі. До речі, про невидимість: повинні десь залишитись сліди переміщення їхніх батьків.”
Він дописав: “Можливі шляхи доставки батьків. Виявити сліди.”
“Однак час йде. Поки ми будемо шукати... А чому наглядати тільки за керівниками розвідок? Чому б не спробувати приглянути за президентом та віце-президентом? Не може бути щоб операцію такого масштабу провадили без відома президента та не тримали з ним зв’язок. Спробуємо зробити це усіма наявними засобами.”
Пункт другий отримав додаток: “Президент. Віце-президент. Переміщення. Зв’язки.”
Мемуне подивився на свій список, подумав: “Небагато набралось, але хоч буде про що говорити з начальством”.
Він взявся за слухавку прямого зв’язку з прем’єр-міністром, але не встиг її підняти. Пролунав голос секретаря:
— До вас помічник. Просить прийняти негайно.
— Запросить.
Помічник зайшов до кабінету і одразу направився до мемуне з папером в руках.
— Щойно отримали, — він вручив папір начальникові і став пояснювати. — Американці по більшості телевізійних каналів почали транслювати рекламний ролик, в якому фігурують батьки цих хлопців.
— Спасибі, можете йти.
“Час від часу не краще. ЦРУ вирішило діяти за аналогічним планом. Ця інформація лише підтверджує своєчасність запланованих рішень. Ми не встигаємо. Але треба використати геть усі шанси і бути готовими до будь-якого повороту подій: не виключено, що їм знову вдасться втекти.”
Він підняв слухавку прямого зв’язку з прем’єр-міністром.
;
;
/*-------------------------------------80----------------------------------*/
;
Радощам директора ЦРУ не було межі, щойно він отримав повідомлення про місцезнаходження хлопців.
— Нарешті наші пташенята озвалися із канадського гніздечка! І далеченько вас занесло! — він подивився на мапу. — Цікаво, і що ж ви робили у цьому самому Ферінтоші?
“Однак, треба вас звідти витягати? — подумав він. —Поблизу нікого з наших немає. Якщо забезпечити тимчасову охорону силами канадської поліції, то, до прибуття літака, без сумніву, буде привернута зайва увага. Крім того, доведеться пояснювати наші дії канадцям. Якщо взагалі проігнорувати охорону, то у випадку небажаного розвитку подій, цього не зрозуміє президент. А діяти треба дуже швидко. Зараз відрядимо два-три легкі літаки з нашими охоронцями, а потім організуємо доставку цих хлопців сюди.”
Зібравши заступників, він почав віддавати розпорядження щодо

читати