Завантажити

схожі події деінде у Штатах. Повідомляють, що рекламний ролик з батьками цих хлопців вже не передають. А це вже невеличкий “прокол”: шантаж вдався, хлопці клюнули, американці домоглись свого і зняттям з ефіру ролика, тобто дуже короткою рекламною кампанією, довели це. Цим вони підтвердили знаходження самих хлопців та їх батьків на американській території. Але де? Після нападу на штаб-квартиру АНБ вони повинні прийти до висновку про забезпечення потужної військової охорони. Я і досі певен, що найкращим місцем для виконання такого завдання може бути тільки військова база. Але їх багато… До того ж, зрозуміло, існують і надсекретні, про які нам поки що нічого невідомо…”
Він натиснув кнопку виклику секретаря:
— Будь ласка, кави.
“Точне місцезнаходження хлопців, зрозуміло, є головним завданням… Але потрібно вже зараз подумати про можливі наслідки контакту цих хлопців з американцями. Тобто, ЦРУ може “вичавити” з них інформацію про операцію у штаб-квартирі АНБ. Політичні наслідки щодо нападу та вербування українців можуть бути найжахливішими за всю історію Ізраїлю. Треба буде негайно порадитись з прем’єром. Останній варіант: порадити прем’єру звалити все на мене, на мої дії, мовляв, діяв на власну відповідальність, розробив власну операцію, хотів якнайшвидше узнати секрет впливу у власних інтересах. Це, зрозуміло, відставка… Американці не дурні, вони зрозуміють, що ми намагатимемося звалити все на свого Норта. Але це дозволить якось стабілізувати політичну обстановку… Треба вибрати момент, коли “запустити” цю операцію прикриття.”
;
/*Норт Олівер — підполковник армії США, який в середині вісімдесятих років нібито особисто займався мільйонними військовими контрактами з урядом Ірану і переправлянням отриманих коштів на забезпечення протиурядових сил Нікарагуа. Скандал “Іран-контрас”.*/
;
М’який і короткий стук у двері перервав роздуми мемуне. Ввійшов секретар, поставив перед шефом замовлену каву і вийшов.
“Не виключено, що їм потрібно буде повернутися до Маріуполя? Хоч і не варто очікувати, що вся ватага заявиться туди, але наших людей там, про всяк випадок, потрібно залишити. Нагляд за повітряним простором США мало що дає: замало у нас супутників. Фіксуються всі можливі переміщення літаючих об’єктів, особлива увага приділяється посадкам в містах військових баз.”
;
/*Значна кількість штучних супутників Землі, офіційно заявлених в якості мирних космічних об’єктів, виконує військові та розвідувальні завдання на орбіті.*/
;
“Але поки що нічого незвичайного не помічено. Нам треба працювати якнайобережніше: на нашу шалену активність, безсумнівно, буде звернута увага, а наші вуха і так стирчать далі нікуди. Збирати інформацію і чекати. Це все, що зараз нам залишається. Як би там не було, а це найважча справа у моєму житті і я повинен зробити все можливе для її виконання.”
;
;
/*-------------------------------------83----------------------------------*/
;
Директор ЦРУ хвилювався даремно: зустріч хлопців у Ферінтоші та доставка їх у призначене місце проходили без усяких перешкод. Він прилетів на базу “Y” десь за годину до прибуття літака з хлопцями і вирішив зустріти їх особисто.
З сірого ранку пустелі виринув невеличкий літак і плюхнувся на бетонну смугу бази “Y”. І тільки-но він зупинився, як до нього під’їхали три легковики.
— Shchro r?di vit?ty vas na terit?rii Spol?chenyh Sht?tiv Am?ryky, — директор ЦРУ привітав хлопців, які тільки-но спустились з трапу літака. Він посміхався та старанно вимовляв українські слова: далися взнаки невдалі спроби спілкування Годріча.
Хлопці здивовано переглянулись, і першим опанував себе Вадим.
— Приємно почути українську мову у цьому, здається, не дуже приємному місці, — він розвів руки долонями догори.
Директор ЦРУ подивився на перекладачку і та швидко переклала.
— Це тільки тимчасове місце перебування, — лагідно продовжив головний розвідник. — Воно спеціально вибрано для забезпечення умов проведення відповідних експериментів в умовах суворої секретності.
Його обличчя набуло офіційності.
— Від імені уряду Сполучених Штатів Америки прошу у вас вибачення за досить незвичну форму забезпечення цієї зустрічі…
— Ми свою частку, так би мовити, угоди виконали, — перервав офіційну промову Віктор. — Ми тут. А де наші батьки?
— Прошу сідати, — запросив хлопців директор до чорного лімузина. — Вони вас чекають.
У машині він продовжив свою промову.
— Цілком зрозуміло, що ми не тільки не хотіли, але навіть і не думали заподіяти якусь шкоду вашим батькам. Справа в тому, що сучасна міжнародна політична ситуація вимагає швидкого реагування. І ми просто не бачили іншого шляху зв’язатися з вами. Ще раз прошу вибачення за форму забезпечення цієї зустрічі .
“Що насправді планується робити з нашими батьками?”
“Ми не збираємось заподіювати шкоду вашим батькам”.
Автомобіль під’їхав до охайного двоповерхового будиночка, на ганку якого стояли схвильовані подіями останнього часу батьки.
Зустріч рідних людей була

читати