Завантажити

органи почуттів. Розглянемо, приміром, гору. Наші органи почуттів говорять нам, що вона — об’єкт. Вона має розмір, колір, форму. Ми навіть підрозділяємо гори на визначені категорії. І тут усе вірно, за винятком однієї деталі. Нам ніколи не приходить у голову, що роль наших органів почуттів дуже поверхнева. Спосіб, яким вони сприймають, обумовлений особливою властивістю нашого усвідомлення. Саме ця властивість змушує їх працювати так, а не інакше”.
— Цікава точка зору, — погодився Віктор. — дуже цікава.
— Ми, звісно, запам’ятаємо усі помічені відмінності з тим, щоб ретельніше попрацювати над ними пізніше, але зараз, думаю, є смисл пильніше придивитися до збігів, — повернув розмову у колишнє русло Анатолій. — Читаю. “Колись він пояснював мені, що на нагвалі лежить величезна відповідальність, тому в кожного нагваля повинне бути особливе місце у фізичному світі — місце самоти, де певним чином концентруються і зливаються потоки енергії. Для дона Хуана таким місцем була Сонорська пустеля”.
Він підняв очі від книги.
— Дивовижний збіг, — першим порушив нетривале мовчання Вадим. — Адже Сонора була у переліку місць…
— Як і Мітинг Крік! — не утримався від вигуку Віктор.
— Так, — погодився з ним Вадим. — Дуже багато дивовижних збігів. Можу додати до цього ось це: “коли ми, серйозні дорослі людські істоти, дивимося на дерево, наші крапки зборки роблять настроювання незліченної кількості еманацій, і в результаті відбувається чудо. Наші крапки зборки змушують нас сприйняти блок еманацій, який називається деревом”.
— Дерево! — знову не втримав емоцій Вітьок. — І гілочки.
— Заспокойся і послухай далі, — Вадим приготувався читати. — “Це може показатися тобі дивним, однак дерева людині набагато ближче, ніж, скажемо, мурахи. Я вже говорив тобі: між деревами і людьми можуть установлюватися дуже тісні взаємини. Це відбувається тому, що в них є загальні еманації”.
Вадим подивився на хлопців.
— Дон Хуан таким чином намагається пояснити механізм роботи дерев взагалі і гілочок зокрема. Тобто він має на увазі зміщення крапок зборки. Я відчуваю, що через дерева може бути здійснений зв’язок органічного світу з неорганічним, Фізичного Всесвіту з ПсиВсесвітом. Більше того, — він перегорнув декілька сторінок. — “Древні Толтеки були переконані, що рослини знаходяться в дуже тісному спілкуванні з неорганічними істотами”.
— Дійсно, — підтримав тему Анатолій. — Дерева здійснюють безпосередній зв’язок із Землею. Здається, це саме те, що ми шукали в Канаді. Дон Хуан дивиться на нашу планету, як на живе єство.
— А ось іще одна цікавинка, — привернув увагу хлопців Віктор. — “Усе людство відійшло від абстрактного, хоча колись ми, мабуть, були дуже близькі до нього. Воно, безумовно, було тією силою, що підтримувала нас. Потім відбулося щось таке, що відвернуло нас від абстрактного. Тепер ми не можемо повернутися до нього назад”. І далі. “Суттю наших труднощів у поверненні назад до абстрактного є наша відмова прийняти можливість знання без чи слів навіть без думок”.
— Малевич! — вигукнув Сашко. — Чорний квадрат на білому тлі! Червоний квадрат! Абстракції у чистому вигляді!
;
/*Малевич Казімір (1878-1935) — видатний художник, основоположник одного з видів абстрактного мистецтва — супрематизму. Концепція чорного, червоного та білого квадратів — чиста філософія чистого мистецтва.*/
;
— Футуризм! — в захопленні додав Анатолій.
— Кубофутуризм, — уточнив Вадим.
— Інтуїтивне відчуття абстрактного, — сформулював Віктор. — Завжди були і є такі люди, які відчували і відчувають світ інакше. Наприклад, той самий чорний квадрат може бути, — він подивився у книжку, — символом велетенського озера німого знання, яке є всередині кожної людської істоти, і про яке кожен з нас знає інтуїтивно.
— Але багато хто про це не здогадується, — продовжив думку Анатолій. — Я ось згадав геніальне відчуття Марка Твена, який відверто абстрагував в одному з своїх творів. Пригадую, що там він писав про одного кравця. Той кравець писав такі вірші, які не снилися Гомерові і Шекспіру, проте ніхто не хотів їх друкувати, ніхто не читав їх, крім його сусідів, які сміялися з нього. Але в абстрактному раю Марка Твена він стояв поряд з Буддою, значно вище Шекспіра.
;
/*Твен Марк (1835-1910) — письменник, автор багатьох творів, серед яких “Подорож капітана Стормфілда до раю”.*/
;
— У цьому сутність Темного моря усвідомлення, — сказав Вадим. — В ньому нічого не пропадає, і збирається геть усе, про що думала людина, навіть, коли не встигла з різних причин опублікувати свої думки.
— Мабуть це мав на увазі Булгаков, коли стверджував, що рукописи не горять, — додав Сашко.
;
/*Булгаков Михайло (1891-1940) — письменник, драматург.*/
;
— Щодо відчуття, — сказав Вадим. — Можу додати, що Хуан Матус часто згадує про відчуття власної важливості, яке, на мою думку, є для людини свого роду попередньою огорожею для свідомого проникнення у ПсиВсесвіт. — він відкрив книжку на черговій закладинці. — Ось послухайте:

читати