Завантажити

буде щоденно звітувати перед нами. Єдина перевага військових, це можливість екстрених дій. Але до цього ми не допустимо: мені треба заздалегідь заручитись підтримкою головнокомандувача на такий випадок.”
— Я не проти цієї пропозиції. Чи будуть інші пропозиції?
— А що нам заважає використати гіпноз, або щось на зразок окситацину? — запитав директор ФБР.
— Наші аналітики не радять зараз цього робити. Вони виходять з того, що таким чином можна зашкодити механізму дії впливу. Але цей варіант не виключається у подальшому, — відповів директор АНБ.
;
/*Окситоцин — гормон, основний компонент “мікстури довірливості”.*/
;
— Ще пропозиції?
Далі пропозицій не поступило.
;
;
/*-------------------------------------86----------------------------------*/
;
Наступного ранку, одразу після сніданку, командир бази Бродерік з перекладачем ввійшли до вітальні. Полковник був дуже схожий на свого батька: злита лінія брів, густе чорне волосся на руках. Бродерік посміхнувся, як тільки міг ввічливо, і сказав:
— З цього моменту всі повноваження по забезпеченню вашої роботи покладені на мене.
Перекладач переклав.
— А директор ЦРУ… — почав було Віктор.
Перекладач намагався синхронізувати переклад, але Бродерік продовжував:
— У всіх високих керівників дуже багато важливих справ. Вони засвідчили вам свою повагу, і, прошу повірити, на моїй пам’яті це був перший прийом на такому рівні. Крім того, не виключена ваша зустріч з президентом США. Зрозуміло, у випадку нашої плідної роботи. На цей час ми зробили все можливе. Ми підготували першу частину обіцяних матеріалів, — він коротко, по-військовому, показав рукою в напрямі журнального столика. — Тут все, що наші фахівці встигли перекласти на цю годину… Переклад машинний. Тому, якщо будуть запитання щодо якості перекладу, до ваших послуг буде наданий кваліфікований перекладач.
— Спасибі за оперативність, — від імені хлопців подякував Віктор. — Ми спробуємо проробити все це якнайшвидше.
— Як бачите, ми не квапимо вас з викладенням ваших розробок…
— Ми це цінуємо, — швидко зреагував Олександр.
— Ми не квапимо вас з викладенням ваших розробок, — методично говорив Бродерік. — Тому, гадаю, буде справедливим такий розпорядок роботи: один день ви працюєте самостійно, а другий разом з нами.
— Ми згодні, — швидко погодився Олександр.
Командир бази у супроводі перекладача покинув вітальню.
Хлопці поринули в читання робіт Кастанеди. Оскільки комплект книжок був тільки один, то кожному дісталась різна книжка.
Батьки хлопців тим часом відпочивали біля приміщення басейну і не заважали дітям працювати. Питання їхнього несподіваного полонення та швидкого переміщення на південь США до дітей вони поки що не обговорювали: спочатку треба було придивитися до ходу справ.
Читання тривало до вечора. Після вечері хлопці знову зібралися у вітальні.
— Я ще не встиг усього прочитати, але дещо для серйозної розмови у мене вже є, — розпочав маленьке зібрання Вадим.
— В мене те ж саме, — погодився з ним Віктор.
Інші просто кивнули на знак згоди.
— Штурм чи обговорення? — поцікавився Анатолій.
— Для штурму даних недостатньо, — підключився до розмови Олександр. — Має сенс провести обговорення, тим більше, що доводиться більше проглядати матеріал, ніж ретельно його вивчати.
— Давайте почну я, — сказав Віктор. — Матеріал дуже цікавий. Можу впевнено сказати, що багато з прочитаного мною співпадає з нашими даними. В кожній книжці йдеться про дона Хуана Матуса, індіанця з племені які. Так ось, у мене таке враження, що дон Хуан через Кастанеду залишив щось на зразок заповіту. Тобто, на мою думку, він скористувався звичкою Кастанеди детально конспектувати події.
— Згоден, — кивнув Анатолій. — Кастанеда зовсім не наступник дона Хуана. А ці книжки є своєрідним посланням наступникам, які зможуть правильно прочитати все, що законспектував Кастанеда.
— Мені чомусь здається, що це послання адресоване саме нам, — нескромно підтримав загальну думку Олександр.
Після цих слів у кімнаті на декілька хвилин запанувала тиша.
Директор ЦРУ у затишному будиночку військового комплексу Вайт Сендз пильно вдивлявся в екран монітора, який видавав картинку з камери спостереження, встановленої у вітальні. Перекладач щойно закінчив переклад. Директор не розумів змісту цієї довгої паузи. Він пригадав учорашню розмову, пригадав про умову, при якої працює вплив. Учора, за всіма подіями дня, він не надав значення цим словам, але зараз він серйозно замислився. Тепер він почав здогадуватись, чому хлопці так легко пішли на співробітництво: відверто говорити про речі, які на думку будь-якого керівника, неможливо говорити вголос.
“А, втім, трохи почекаємо. Побачимо, що буде далі”, — подумав він.
Тим часом обговорення тривало.
— Слухайте, що написано, — розкрив свою книжку на закладеній сторінці Анатолій. — “Дон Хуан висловив припущення, що відкриті шаманами рухи являли собою таємну спадщину людства, що зберігалася вдалині від

читати