Завантажити

— Вітьку! — гукнув Вадик. — Сашко!
Вони міцно спали і не відзивались.
— Вітьку! — наполягав Вадим. — Сашко!
Олександр та Віктор неохоче прокинулись і незадоволено подивились на Вадима.
— Невже тобі спати не хочеться? — з нотками докору в голосі запитав Віктор.
— Спати, звісно, хочеться, але з’ясувались вкрай важливі обставини, — відповів за Вадима Анатолій. — Треба негайно обговорити…
Хлопці неохоче піднялись з ліжок і підійшли до крісел.
Тим часом телевізор закінчив показувати рекламного блока і перейшов до якогось ток-шоу.
— Що тут такого трапилось? — позіхнув Вітьок.
— Тільки-но, — показав на екран телевізора Анатолій. — Тут були зображення наших матерів.
Сашко недовірливо подивився спочатку на Толика, а потім на телевізор, де якась гарна жіночка теревенила щось по потойбічне життя:
— Я розумію, що ми всі дуже стомились, скучили за рідними… Але так жартувати…
— Я не жартую, — перервав його Толик. — Повторюю. Тільки-но ми разом з Вадиком на власні очі бачили наших матерів у якійсь рекламі чудодійного крему від зморшок. Ми розбудили вас для того, щоб всім разом подивитися цю рекламу. Певен, що її скоро повторять.
Хлопці налаштувались на довге чекання, але майже за десять хвилин рекламу повторили. Так, це були їхні усміхнені матері, а на задньому плані було видно татусів.
— Що б це могло значити? — Олександр ще не зовсім прокинувся.
— Це може означати тільки одне, — сумно сказав Вадим. — Американська розвідка натякає, а точніше повідомляє нам відкритим текстом, що наші батьки у них в заручниках. А ми не встигли їх попередити…
— Більше того, — додав Анатолій і показав на екран. — Дивиться! Вони крупними літерами показують телефони та адресу інтернетівського сайту.
— Зрозуміло, — зітхнув Сашко. — Натякають на канал зв’язку.
— Що ж. Наші плани тепер зазнають змін, — перевів розмову у конкретну площину Віктор.
— Це відвертий шантаж, але нам доведеться зв’язуватись з ними…— Анатолій обвів поглядом хлопців і таким чином ніби вибачився за невдале рішення. — Я зараз не можу запропонувати нічого іншого.
— А, може, це якась пастка? — висловив припущення Вадим.
— Для нас немає ніякої різниці: пастка це чи шантаж, — Сашко дивився на екран. — Хто б там не був, але вони дуже хочуть подіяти на нас… Зрозуміло, що вони не знають нашого місцезнаходження, не знають де нас шукати і, так би мовити, змушують нас самих пійматись на гачок…
— Якщо це наші американські знайомі, то певен, що ця реклама крутиться майже по всіх каналах… — перемикнув канал Вадим.
І справді, на іншому каналі через декілька хвилин передача перервалась вже відомою рекламою чудодійного крему.
— Вони, мабуть, гатять великі гроші, рекламуючи цей крем аж по всьому континенту… — висловив припущення Віктор.
— Немає худа без добра, — згадав відоме прислів’я Анатолій. — Ми тепер знаємо, що хоч наші батьки і потрапили до лап розвідки, але з ними нічого поганого не сталось...
— Доки чекають нас, — закінчив фразу Сашко.
Знову йшла ця реклама, і знову на них дивились такі знайомі, такі рідні обличчя.
— Вони посміхаються, значить з ними поводяться непогано, — сказав Вадим. — В якійсь мірі це втішає, але… Які будуть пропозиції?
— Мабуть, доведеться зв’язуватись... — повторив свою пропозицію Анатолій.
— Це дуже важливо, але не менш важливим є те, що нам доведеться відкривати секрети впливу, — припустив Віктор. — І можна тільки припускати, як вони їм будуть розпоряджатися.
В кімнаті запанувала тиша.
— А нам нема чого відкривати, — впевнено сказав Вадим. — Хіба ви і досі не побачили, що вплив працює виключно при одній умові…
— Якій? — запитав Сашко.
— Між нами. Точніше, не тільки між нами, а між будь-якими чотирма учасниками впливу повинна бути довіра. Саме це є головною і єдиною умовою виникнення і роботи впливу: повна довіра. Цілковита довіра.
— Точно! — вигукнув Сашко.
— Звідси можуть бути такі попередні висновки. Наші “знайомі” вже показали, що вони ні перед чим не зупиняться у намаганні дорватися до нашого відкриття, за допомогою якого вони хочуть керувати світом. Тобто, вони домагаються абсолютної влади під приводом нав’язування свого бачення так званої демократії.
— Тобто, існує всесвітовий бар’єр на шляху кожного, хто захоче скористатись впливом з лихою метою, — сказав Віктор. — І цього бар’єру довіри злій людині ніколи не перетнути. Бо кожне загарбання базується на недовірі, на пригнобленні, намаганні контролювати все…
— В такому разі жодному загарбникові ніколи не вдасться отримати світовий, а тим більше всесвітній контроль… — підхопив думку Віктора Олександр.
— Точно так, — посміхнувся Вадим. — Неможливо уявити, щоб якісь чотири негідники безумовно довіряли один одному… Певен, якщо їм вдасться змусити, наприклад, трьох з нас спробувати скористуватись впливом у присутності когось такого четвертого, то вплив не буде працювати.
— А, коли вони почнуть змушувати нас виконувати їхні накази, то ми

читати