Завантажити

перевдягались і майже разом відпочивали: їхні дружини також приятелювали. Джеку взагалі здавалось, що вони геть усе друг про друга знають.
— Лайле! — повернувся він до приятеля, який неподалік також переглядав плівки. — Тут така справа… Треба порадитись.
Партнер неохоче встав зі свого місця і підійшов до Джека. Той прокрутив частину своєї плівки назад: до місця появи хлопців.
— Дивись! — показав на екран Джек. — Ось я, як завжди, проходжу по холу.
— Невже ти покликав мене просто подивитись на тебе? — трохи роздратовано запитав Лайл: багато хто зі служби охорони аеропорту знав про приховану Джекову голлівудську пристрасть. — Якщо тільки для цього, то…
Але Джек ткнув пальцем в екран і Лайл замовк, пильно вдивляючись у зображення.
— Та це ж ті самі… — вирвалось в нього.
— Авжеж. І я про те… — сказав Джек.
— Але як ти пропустив їх там?
— І сам не розумію. Я абсолютно впевнений, що тоді їх не бачив. Однак на плівці вони — прямо перед мною… Я ніяк не міг їх пропустити. Наче мана якась… Ще пособництво “пришиють”… — тихо додав він.
— Заспокойся, — сказав Лайл. — Ніхто тебе посібником не вважає…
— То ти не вважаєш, — перебив його Джек.
— Повторюю — заспокойся, а то ще рюмсати почнеш, — подивився на розстроєне обличчя партнера Шейлінг. — Давай краще перевіримо інші плівки за цей час… Вони пішли далі ось сюди, значить ми їх повинні побачити на іншій камері… Це буде запис… Якраз зараз я його і продивляюсь…
Він підійшов до свого столу і прокрутив запис вперед до часу входження хлопців в іншу зону контролю.
— Ось і вони! — радісно вигукнув Лайл і показав на екран.
— Точно! Ось вони пройшли повз Марка, а він їх також не помітив… — з полегшенням підтвердив Джек. — Але чому ми їх не бачили?
— Вони неначе невидимі… — припустив Лайл. — В усякому разі ясно одне, ти не винен. Певен, що й на інших камерах буде те ж саме.
— Пропоную зараз ретельно продивитись їхній шлях до літака: з нас вимагатимуть повного звіту, — пояснив Шейлінг. — Давай-но подивимось інші плівки: з’ясуємо, на який літак вони сіли… А потім впевнено доповімо…
Через декілька хвилин вони вже знали, що хлопці сіли на літак, який направлявся до Денверу.
— Ти тут трохи відпочинь, а потім ще раз переглянемо всі плівки, підготуємо коротенький звіт і доповімо…
— А, може, доповімо прямо зараз?
— Навіщо? Якщо ми зараз доповімо, а потім не зможемо вчасно сказати на яких саме плівках, коли саме в часі ми їх бачили, якщо почнемо виправдовуватись, чого ми їх не затримали, то поставимо під сумнів наші професійні обов’язки. Але якщо ми, навіть, трохи і затягнемо з доповіддю, то, по-перше, це ще треба доводити. Однак ми будемо готові відповісти на будь-яке запитання. Так що, ти промаркуй плівки за часом та місцями появи… А я тільки злітаю до туалету і буду тут.
Джек радо пристав на пропозицію.
Шейлінг вийшов зі службової кімнати, але пішов не до туалету, а в напрямку телефону-автомату. Він набрав номер, дочекався відповіді, запитав: “Люсі?”, а потім: “Вибачте, помилився номером”.
Після цього він перейшов до іншого телефону і через декілька хвилин знову набрав номер.
— Об’єкти знайдено у Вашингтонському міжнародному. Сьогодні ж вони відбули до Денверу. Враження таке, що ніхто з нашої служби їх не бачить, навіть, коли вони проходять поряд. Зображення зафіксоване на плівці. Спробую зробити одну копію. У мене все.
Він поклав слухавку.
Простий хлопець Джек і не підозрював, що його надійний напарник Лайл щойно зробив перший дзвінок до ізраїльського посольства, а другий до телефону-автомату неподалік від посольства.
Ізраїльтяни отримали несподівану можливість на невеличкий крок випередити американську розвідку.
;
;
/*-------------------------------------73----------------------------------*/
;
Вадим вів машину у вечірніх сутінках. Хлопці відпочивали, а він намагався роздивитись у плямі фар покажчики напрямів, які монотонна стрічка дороги неначе намагалась приховати від нього.
І це їй вдалося: водій “промахнувся”. Він помітив свій промах коли не побачив очікуваного за часом поїздки Кемроузу.
Вадим з’їхав на узбіччя та зупинив машину.
— Здається, я проскочив Кемроуз, — сказав він хлопцям, які щойно прокинулись. — Гадаю, що зараз ми знаходимось десь неподалік Ферінтошу. Я стомився. Хто мене змінить?
— Давай я поведу… — підвівся Сашко.
Хлопці помінялись місцями. Після невеличкої наради вирішили їхати далі по паралельній дорозі наступним маршрутом: Нью Норвей — Ферінтош — Башау — Доналда — Мітинг Крік.
Сашко зрушив з місця і сіра анаконда дороги почала звичайну монотонну гіпнотичну обробку своєї чергової жертви.
Олександр не довго був під її чарами, бо через півгодини він зупинив машину.
— Хлопці! А куди ми так летимо? Гадаю, не буде великої шкоди якщо ми трохи відпочинемо, а вже зранку доберемося до пункту призначення. Подивіться — тут поруч кемпінг. Пропоную відпочити.
Пропозиція була слушною, тому усі погодились. І через

читати