Завантажити

а з іншого – жене вперед його технічну оснащеність, яка, скажемо так, у нас, на Заході, буде в наших руках як основа влади, керування, протистоянням вам, Сходу. Думаю, що розподіл таким і залишиться: Захід – Схід, за ідеологічним принципом.
Давайте уявимо, що буде на Заході й Сході. Зі Сходу почнемо? Для вас, як для гостя... Що ви матимете після війни? Розруху, злидні, брак людських рук. І, щоб вижити, вистояти перед Заходом, вам ще тугіше доведеться затягнути ремінець. Бо – атомну бомбу треба робити? Аякже! Захід уже нею розмахує. А це страшні капітали. А підіймати промисловість? При вашій упертості років на десять вистачить. І ви, безумовно, зробите, понад те, навіть добробут налагодите. І тут після поневірянь людям захочеться краще жити. З’явиться хліб на столі й до хліба – забагнеться гарної хати, модного одягу, власного транспорту, капіталу для самоствердження...
Ви гадаєте, що з війни соціалізм вийде ще більш зцементованим і змужнілим. Помилка! На перший погляд, так. Насправді ж і запаси переконаності, мужності теж вичерпні, а оскільки носіями їх є звичайні люди, то ясно, що кращі з них поляжуть на полях битв. Мільйони, цвіт, надія! Ось і для цього потрібно було починати війну.
На Землі повинно жити не більше ста тисяч людей, тільки тоді їм вистачить місця, тільки тоді вони збережуть своє фізичне здоров’я, не вимруть, не виродяться; сто тисяч титанів, яким під силу буде штурмувати всесвіт і колонізувати інші планети, жити повною свободою і вбачати свою волю в усьому, жити справді титанами – оце і є кінцева мета.
Трохи про Захід. Захід, такий уже в нього характер, намагатиметься найшвидше забути про війну. Захід захоче жити так, як і раніше, він навіть не буде прикриватися прекрасними ідеалами. Захід утопиться в розкоші й розпусті. Так і треба. Для тих, хто не здатен піднятися на вершину. Так і треба, кажу, щоб не заважали, не втручались, щоб очі були заліплені власною особою й далеко не вдивлялись. Звичайно, будуть і бідні, злидота, підневільні, як пишуть у вас. У нас би стачило снаги підняти їх до середнього рівня, але групи злиденного населення мусять бути – щоб вони «боролись» за свої права, щоб складалося враження державних демократій, нарешті, щоб вам було чим колоти нам очі, – для стабілізованого протистояння, для каталізації суспільних процесів.
Захід і Схід – поняття найзагальніші, виражені вектори супротивних сил, не забувайте, Захід дуже неоднорідний. Он Азія, Африка, Латинська Америка тільки виходять із дикунства, а там, дивись, і в них з’являться свої Захід і Схід. Я думаю, на ці континенти і перенесеться боротьба. Уявляєте? Їм же там треба пройти ті історичні етапи, які Європа пройшла, Америка, Штати маю на увазі. Відпрацювати, а більше відвоювати між собою належне, а ми їм, з отою їхньою свідомістю пітекантропів, сунемо до рук зброю XX століття, хай потішаться, менше ротів – Земля ж не росте. Та й візьмемо інший аспект. Скажімо, розвинені народи укладуть угоди про вічний мир. А тут якийсь деспотик, фельдфебель із генеральськими еполетами сидить у своїй країнці десь у пісках, чи джунглях, чи горах із нашою симпатичною бомбочкою в руках, і він ніяких угод не підписував, бо, може, й писати не вміє, та й наплювати йому на угоди, і розмахує тою штукенцією, і, хочеш-не-хочеш, пильнуй, тримай армію, модернізуй. І ще людство не повинно відвикати від вигляду й запаху крові. В одних це викликатиме відразу – й вони тільки закопуватимуться в собі, інших – подразнюватиме, виховуватиме армію найманців, хрестоносців, костоломів, наш інструмент. Локальні війни не втихатимуть. Ті країнки стануть полігонами, буферами, стабілізаторами, активізаторами протиріч між комуністами й нами – завжди до певного градуса. І, зрозуміло, десь же треба поповнювати партійну касу, боги теж смертні, і багато не доживе просто до часу «X», до «ста тисяч», а своє ж вони мають узяти від життя, будьмо справедливими.
Земля не прогодує всіх, ще раз наголошую. А ще невпинний прогрес техніки, що, як молох, з’їдатиме природу, порушить рівновагу, пустить по планеті виродків, заллє все брудом і гноєм, отруєною атмосферою; то що ж усім кінець, згнити заживо, бо до того часу ще не встигнем відлетіти десь в інші світи, шукати раю? Ні, любий. При наближенні до кризи, до шкали, де «так» чи «ні» вирішуватиметься і проб’є час «X», тоді ми й перетовчем світ для його порятунку і скажемо, хто ми. Собі скажемо, небу, землі, бо живих істот, крім тварин, птахів, риб, комах, не буде, замість homo sapiens явиться homo tytanus. Ми вичистимо бруд і заживемо на зеленій і свіжій планеті, титани, рівні між собою, володарі космосу.
Ви скажете, нічого нового я вам не відкрив, звичайний фашизм, та й годі? Помиляєтеся. Звичайний фашизм ви бачите навколо, це тільки відблиск генеральної доктрини вибраних, невидимих вершителів доль, таємного братства великих, велетнів, для котрих межі рейху чи Росії замалі, вони планету тримають у руках, а Гітлер тільки танцює під їхню дуду, а «його боротьба» – тільки гасло, шмат м’яса для натовпу,

читати