Завантажити

управління СБУ зводився до таких собі аутогенних тренувань. Щось подібне до виробничої гімнастики, тільки незрівнянно крутіше.
Пам’ятаєте, як Штірліц в «Сімнадцяти миттєвостях весни» заснув біля мосту неподалік від Берліна на тлі сто тридцятого ЗІЛа сімдесятих років випуску, що так ефектно промайнув кадром? Заснув рівно на тридцять хвилин. Рівно на стільки, щоб повністю відтворити за цей час свої сили і продовжити свій тернистий шлях розвідника.
На заняттях у Семеновича подібні вміння набувалися за допомогою вправ з регуляції функції сну. Причому, саме внаслідок того, що аутогенне тренування дозволяє навчитися швидко засинати і легко прокидатися в потрібний заданий час, воно виявилося корисним керівному складу, хто нерідко страждав порушенням сну, займаючись не тільки розвідкою і контррозвідкою, а й політикою, економікою та банальним криміналом.
Це ж тренування виявилося корисним і прапорщикамам, котрі чергували досить короткі періоди, часто змінюючи один одного, а також операторам пультів управління та працівникам служби зовнішнього спостереження.
Семенович навчав можливостям релаксації, відновленню і поповненню життєвих сил, незалежно від того, де ти в цей момент знаходишся. Коли на одному з перших занять Семенович, як завжди бадьоро, сказав: «Зараз будемо засвоювати позу кучера...», по аудиторії пробіг веселий смішок. Хлопці були переважно молоді, і термін «поза» асоціювався в них виключно з Кама-сутрою.
Одначе виявилося, що за такої пози, коли голова нахилена вперед, кисті й лікті вільно лежать на поверхні стегон і колін, ноги зручно розставлені, то тіло найбільше готове до розслаблення. І де б ви не знаходилися, якщо готові до цього, і зовнішнє середовище не заважає, можете спокійно собі заснути чи поринути в дрімоту на півгодини, щоб згодом, в заданий час, прокинутися.
Крім своїх загальних занять в аудиторіях до тридцяти людей Семенович проводив заняття і в спеціальних загонах. Там бійців управління потрібно було зробити безстрашними.
Кощій Безсмертний до поняття безстрашшя підходив виключно із визначень медичної симптоматики. Оскільки одним із соматичних компонентів емоції страху є напруга м’язів, Семенович, наче фельдшер військової частини, котрий від всіх хвороб виписує хворим «зеленку», для усунення таких симптомів проводив заняття з релаксації. А вже релаксація, виходячи з його теорії, усувала м’язову напругу і разом з тим вела до зняття почуття страху.
Втім, треба зазначити, що теорію і практику Семеновича не всі сприймали на «ура!»
Той же Селютін, котрий мав щелепу Шварценегера, страху не відчував майже ніколи, та для впевненості, ще за часів своєї строкової служби в диверсійно-розвідницькому підрозділі, приймав «пігулки бадьорості», що видавалися перед польовими виходами. Що це за «маячня» він, щоправда, не уявляв, та вставляло, як слід. Погано лишень, що після екстремальних навантажень доводилося ловити крутий «відхідняк».
Не дуже довіряв цим «екстрасенсам», як він нарік Семеновича, та йому подібних «психологів», і п’ятдесятирічний начальник регіонального управління Олександр Дмитрович.
— Все-таки, традиційна медицина, вона для нашої людини, так би мовити, надійніша. Як ти думаєш? — звернувся він до кандидата медичних наук, керівника спеціальної лабораторії управління, Віталія Івановича.
— Бачте, сьогодні у всьому світі зросла цікавість до усіляких засобів, що здатні збільшити ресурси людського мозку. Для досягнення заповітної мети — підвищення у стислі строки «могутності мозку» — сьогодні пропонуються багато підходів: від гіпнозу, медитації, інтенсивного психотренінгу та інших психологічних методик до засобів кримінальної хімії (різновиди «розширювача свідомості», включаючи наркотичні збудники), а також останні досягнення офіційної психічної фармакології.
— Якось по іншому ти висловитись не можеш? — Олександру Дмитровичу від цієї муті раптом стало якось не по собі. Він трохи помовчав, мовби пережовував почуте.
— Ось що, Івановичу, у тебе нашого звичайного цитрамону немає часом? — зажував генерал.
Завідувач лабораторією субординацію поважав і дотримувався її, і, наче якийсь чарівник, невідомо звідкіля видобув пігулку і кинув її на денце склянки, заливши водою з графина. Поверхня води пішла рябити пухирями.
— Розчинний. Екстра. Новинка! — здавалося, навіть очі Івановича під лінзами окулярів світилися шанобою.
— Отож! Так і кидаємо державні кошти на всілякі порошки і склянки, — для ваги додав генерал, ковтаючи цілющу рідину.
— Американські аналітики оцінюють власний ринок препаратів, що здатні покращувати пам’ять і пізнавальні здібності людини, в один мільярд доларів на рік, — знову повернувся до своєї улюбленої теми Віталій Іванович. — Арсенал засобів сучасної медицини, що напряму чи побіжно підвищують такі показники вищої нервової діяльності людини як розумова дієздатність, емоційна активність, пам’ять і здатність навчатися, можна поділити на три основні групи: психомоторні стимулятори, адаптогенні засоби, психотропні

читати