Завантажити

експедиції. Вам призначено зустріч на 22 липня 1926 року.
Але... зустріч не відбулася.
У день призначеної зустрічі Дзержинський раптово помер після виступу на Пленумі ЦК.
— Експедиція продовжиться, — з неприхованою трагічністю в голосі промовив Реріху Гліб Бокій при зустрічі наступного дня. — Це одне з останніх побажань Дзержинського. — Цього разу, окрім Кумкіна, з вами відправиться його тезка — наш молодий співробітник Яків Семенов.
Та мандрував з експедицією Яків Кумкін лише до Улан-Батора. Там він отримав нове завдання — створити в Монголії службу, подібну до радянської НКВС. Сам він стає радником Державної внутрішньої охорони Монголії.
Зрештою, у 1929 році його життєвий шлях обірветься в казематах НКВС.
Втім, прийшов час, і Яків Кумкін чітко відчув, куди веде його шлях у нікуди. Під час місії в Улан-Баторі до нього привели цікавого затриманого, як підозрювалося, англійського агента. Так, це був спецагент Маг.
— Ну, що друже, шукаємо Шамбалу? — запитав Кумкін.
Маг був здивований такою прямотою.
— Не з тої, не з тої сторони підходите, шановний.
— Тобто?
— У Шамбалу нам з вами не дано потрапити. Туди нам зась.
Маг вже не приховував свого здивування і темою розмови, і побудовою допиту. Він тільки широко розкрив свої здивовані очі і перепитав:
— Чому?
— На нас із вами чекає не Шамбала, а Аірті, — наче лектор, продовжував замріяний Кумкін. — Мене — найближчим часом, вас — згодом, якщо будете гідні цього.
Яків трохи помовчав, аби співрозмовник сповна відчув вагомість наступних слів:
— Шамбала та Аірті — дві сторони однієї медалі. У кожній людині глибоко прихована своя Шамбала і своя Аірті.
— Чому ви все це саме мені розповідаєте? — поцікавився Маг.
Яків якусь хвилину стояв непорушно, а потім, наче у гіпнотичному трансі чи то проказував, чи то марив:
— Наша кількість на Землі не повинна зменшуватись. Ми повинні стримувати тих, хто як метелик на світло, рухається до Шамбали. Ми з тобою — охоронці і воїни могутньої енергії. Одні кажуть, що чорної енергії, інші уточнюють — енергії Зла. А я скажу повніше, це енергія первинна, без викривлення ідеалістичними наївними романтиками. Ми з тобою — лідери Чорного братства. Наша місія надзвичайна. Все на світі просто завмерло б, аби не було того, що люди нарекли Прогресом, якби не існувало Зла. Добро — це сон, це лунатизм. Це, може, просто відпочинок від того первісного життя, що закладено в Людині і яке закодовано на виживання.
Маг дивився на нього зачаровано.
— Я вже виконав певну місію на цьому світі. Наші покровителі дали мені «ключ» від брами Аірті. Але земну місію я передаю у твої руки. Будь гідним цього. Перед тобою дуже цікавий шлях. Пройди ж його. І ось що пам’ятай: ти тепер чільний воїн передового загону Чорного братства! Ти тринадцятий!
У цей час Ісак помітив, що біля стіни вишикувалось дванадцятеро чи то тіней, чи то воїнів у вбранні монахів.
— Це твій загін. Пам’ятай, що у білих воїнів — воїнів Добра, теж є свій авангард. Їх семеро. Уникай прямих сутичок саме з ними. Земля може не витримати такого двобою.
* * *

Друга світова війна накопичувала критичну енергію вибуху ще з початку двадцятих років двадцятого сторіччя і охоплювала ця підготовка практично всю планету.
Досить дивно, але гімалайська експедиція Миколи Реріха просувалася своїм шляхом аж до весни 1928 року, незважаючи на прискіпливу увагу розвідок провідних держав світу до цієї, на перший погляд, звичайної наукової подорожі.
Та ось 4 березня 1928 року експедиція Миколи Реріха за «маршрутом Луб’янки» була фактично завершена забороною на в’їзд до столиці Тибету — Лхаси.
Микола Костянтинович пішов «своїм шляхом», а ось його супровідник, за сумісництвом — агент ОДПУ — Яків Семенов, отримав останню директиву від Центру в особі Гліба Бокія: «Залишайтесь на Тибеті. Стан — законсервований. Чекайте на зв’язок. Г. Бокій. 01.04.1928».
Але Гліб Бокій з невідомих причин на зв’язок так і не вийшов… Невдовзі його було розстріляно за вироком «Особливої трійки НКВС».

Для Якова Семенова втрата зв’язку з НКВС, можливо, була на краще. На Тибеті стало на одного допитливого монаха-початківця більше. Звали його Шао-Ніль.
— О, Великий Вчителю, повідай мені про Шамбалу! — звернувся Шао-Ніль до свого наставника.
— Велика Шамбала знаходиться водночас і близько, й далеко. Це, з одного боку, могутнє небесне володіння, з іншого — земне, але знаходиться вона в іншому вимірі.
— А чи існують воїни-захисники Шамбали? І якщо так, то де вони — на небі чи на землі? Що вони охороняють?
— Знаходяться вони і на землі, і на небі. Усі сили Добра об’єднані, аби протидіяти темряві. Мова не йде про перемогу раз і назавжди. У кожної сторони є своя місія на цій землі. Ми ж відстоюємо те, що зветься Добром, Світлом. Ми маємо бути сильнішими. А охороняють воїни Шамбали доступ до найвищої таємниці — осі Світу. Зрештою, навіть побачити її можуть лише ті, хто володіє доступом до вищих рівнів свідомості.
—

читати