Завантажити

Після "вчених" запитань почалися особисті:
— Ваш вік?
— Тридцять три.
— Вік Христа! Він навернув у свою віру тисячі — а чого досягли ви?
— Я теж зробив дещо корисне: "обкатав" п’ятнадцять ракетних двигунів, три з яких вже пішли в серію.
Льоня поглянув на циферблат годинника.
— А що іще збираєтесь робити?
— Як то кажуть, далі буде…
— Ваш улюблений "космічний" анекдот?
— Будь ласка! Якось один Космонавт мав здійснювати аварійну посадку на Марс, а гальмівний двигун не запускається, хоч би що! Космонавт вже і так до нього, і так — жодного результату! Тоді Внутрішній Голос каже Космонавтові: "А ти розтрощи приборну дошку!" — "Що, всю?!" — "Геть усю!" Ну, що ж… Розтрощив Космонавт прибори, а Внутрішній Голос із підступним таким задоволенням шепоче: "Ух і гепнемось же ми зараз!.."
Обидва щиро засміялися, далі Селена спитала:
— Ваш улюблений колір?
— Місячний, — він знов зиркнув на годинник.
— Чи називали вас колись чужим іменем і якщо так, то яким саме?
— Під час однієї міжнародної конференції один глухенький дідок-американець звернувся до мене так: "Dear mister Vladimir!"2
— Який політ був найскладнішим?
— Останній.
— Розкажіть, будь ласка, докладніше.
— Із задоволенням. Політ "рами" тільки здається простим: старт, рух по заздалегідь заданій траекторії у заздалегідь обумовлених режимах, заздалегідь заплановані маневри, посадка. Насправді все значно складніше. Цей корабель недарма прозвали "рамою": тут все підпорядковано одній меті — гранично зменшити зайву вагу. Нічого зайвого, жодного кілограму! Все тільки для польоту: доволі вузька кабіна, начинена найнеобхіднішим обладнанням, мінімальна система життєзабезпечення, — Леонід повів рукою навкруги. — А ще міцні кронштейни iззовні. До розйомів кріпляться баки з пальними та піддослідний двигун. Повторюю, нічого зайвого! Навіть пального — у випадку плазмового двигуна це азот, — береться обмаль. Рівно стільки, скільки треба на час польоту в запланованому режимі.
— Тоді в чому ж складність? — спитала Селена, скориставшись коротенькою паузою. Взагалі, про це можна було й не запитувати. Вона чудово знала, за що її коханий любить "раму" і за що не любить. Але репортаж робиться для глядачів, а не для неї.
— В останньому польоті сталося непередбачуване: на борт прошмигнув "заєць". Точніше "зайчиха", — Льоня багатозначно глянув на Селену. Вона все ще нічого не розуміла, тож він повів далі:
— Тендітна така "зайчиха", причому дуже гарненька. Але ж ніде правди діти — кілограмів шістдесят п’ять у ній є. А зі спецодягом та шоломом — ще більше. Додамо невеличкого наплечника з водою, їжею, її улюбленою друкарською машинкою… тобто, міні-лаптопом, касетами, основними та запасними блоками живлення. Десь я чув, нібито маленькі, тендітні журналiсточки тягають за плечима по парі пудів вантажу. Чи не так?
— Це що, інтерв’ю?.. — у грудях Селени вперше ворухнулись недобрі передчуття. Льоня знов поглянув на годинник.
— Разом, як мінімум, зайвий центнер. У сиву давнину капітани казали, нібито жінка на кораблі приносить нещастя. У своєму останньому польоті я отримав цілком наочне підтвердження… навіть більш того — неспростовний доказ їхньої мудрості.
— Ти про що, Льоню?! — не витримала Селена.
— Про те саме, що сказано в анекдоті: ух і гепнемось ми зараз!
— Тобто?!
— Зайву масу теж треба розганяти. Перш ніж робити дурнуватий вчинок із самовільним проникненням на борт "рами", тобі, Селю, варто було пам’ятати, що випробувачі перевіряють роботу двигунів не просто у критичних, а у надкритичних режимах. Тож за умов перевантаження "рами" зайва сотня кілограмів призвела до збільшення витрати азоту спочатку у півтора рази, а під кінець роботи основного двигуна — аж у дві цілих сім десятих рази. На самому початку відхилення від графіку польоту було не надто суттєвим, та чим далі розганялась "рама", тим гіршою ставала ситуація. Я запідозрив, що маса "рами" чомусь побільшала, й навіть підрахував це збільшення: виходило щось близько дев’яноста трьох кілограмів плюс-мінус три кіло. Навіть устиг доповісти про свої підозри "Полігону".
— Тож завдяки мені…
— А ти як думала, зірочко моя місячна?.. — чоловік сумовито всміхнувся. — Для особливо кмітливих журналісток повторюю: додаткову масу… себто, тебе, Селечко, теж треба розганяти, що аж ніяк не передбачено у жодних графіках. Я вирахував рівень перевантаження, і доволі достовірно, як бачиш. Та я ж навіть передбачити не міг, що це ти сидиш у кабіні, а не якась "жаба" причепилася іззовні… Скажімо, неприбраний після поточного ремонту старий блок стартової платформи "Полігону"…
Але повернімось до нашої "рами". Щоб не порушувати графік польоту й витримати задану швидкість, мені довелось підвищити витрату азоту, тому лише за якихось тридцять хвилин з нормального графіку "альфа" я перейшов до надкритичного графіку "дельта". Це означає шалену перевитрату плазмоутворюючої речовини, ось і все! Тепер весь азот на "рамі" вичерпано, двигун замовк, на борту, як бачиш, настала

читати