Завантажити

невагомість. Так що, Селечко, справи наші кепські.
І оскільки вона лише розгублено кліпала очима, Льоня мовив безапеляційним тоном:
— Мені нема чим гальмувати. "Рама" у межах тяжіння Місяця. Так, що, "зайчихо" моя люба, марш до рятівної капсули.
Говорив він дуже спокійно, з батьківською посмішкою на вустах. Селену вразила ця недоречна посмішка й ніжність. Запис на машинці вже давно зупинився, але вона навіть не помітила цього.
— Але ж є резервний двигун! — вигукнула з надією Селена. — Як бачиш, я дещо знаю про "раму"…
— Справді, є невеличкий стандартний киснево-водневий двигунчик типу "Бліц", — погодився Льоня. — Але я давно хотів випробувати потрійну суміш азоту, водню та кисню, тож за згодою "Полігону" під’єднав резервні баки до основних азотних. Отже, тепер вони теж спустошені. Тільки у рятівній капсулі є трішки палива, та цієї краплинки не вистачило б навіть для найпростішого маневру "рами". Зрозумій, Селечко, я вичерпав геть усе пальне, приготувався до аварійної посадки за допомогою капсули і вже хотів залишити "раму", як несподівано з’явилась ти. Так що годі базікати. Марш до капсули!
— То нехай нас врятують твої товариші з місячної бази…
— А як вони дізнаються, що я потребую допомоги? Адже і вони, як і персонал "Полігону", впевнені, що я давно вже сів у капсулу.
— Тож якнайшвидше пошли їм повідомлення, що порятунку портедують двоє, а не один…
— А хто в нас додумався заблокувати зв’язок?..
Від розпачу Селена ляпнула себе по лобу.
— І ти, Селю, вважаєш, що я заздалегідь не перебрав усі можливі варіанти?.. Низько ж ти мене оцінюєш, люба! Марш до капсули.
— А ти?!
— Селечко, зрозумій, капсула — не човен, де один може веслувати, а інший плисти по воді, тримаючись за корму. Капсула розрахована на єдину людину — на пілота "рами". Іди до капсули. А я щось придумаю.
Селена пильно вдивлялась у непроникні очі чоловіка… й раптом достеменно зрозуміла: він її обдурює. Ніякого виходу немає!..
— Льоню!!!
— Досить. За годину від "рами" залишиться купа брухту. Отже, тобі треба поспішати. Якщо вчасно не відчалити, капсула не встигне загальмувати, тоді з тобою, зірочка моя, станеться непоправне.
У Селени запаморочилося в голові: вона раптом зрозуміла, що Льоня усе знав ще від моменту настання невагомості та її появи зі схованки за пультом. Знав — і не не дорікнув їй жодним словом!.. Щоправда, спочатку гарчав і гримав, але хто б стримався за такої ситуації?! Та якщо Льоня заздалегідь… від самого початку знав, що приречений… Боже, та він поводився просто немов янгол!!! Він пестував, гладив, цілував своє кохання.
Кохання…
Надія!
На що?
Жодної надії!..
Розпитати…
А як раптом?..
Селена на мить заплющила очі.
Таблетки!!! В неї ж є снодійні таблетки! І вона…
Це неодмінно треба спробувати. Втім, іншого виходу все одно нема.
Несподіванно Селена розревілася й пробурмотіла крізь схлипування:
— Льоню, Льончику, я нікуди не піду. Ми розіб’ємось, але загинемо разом. Наші кістки перемішаються і зотліють поруч…
— Немає сенсу… Якщо один з нас може врятуватися, — він знизав плечима. — Існує старе правило "морських вовків": капітан залишає тонучий корабель останнім. Крім того, чоловік поступається місцем жінці. Марш до капсули й не мели дурниць. А за мене не хвилюйся, я щось придумаю.
— Я не зможу її запустити!
— Запуск зроблю я: на корабельному пульті є кнопка аварійного скидання капсули.
— Де? Покажи, я натисну на неї!
— Навіщо, Селечко?
— Капсула відлетить, тоді ми загинемо разом.
— Що ж, тисни,— Льоня вказав на якусь кнопку, саркастично посміхаючись. Відчуваючи каверзу, Селена легенько натиснула її. Потім сильніше. Вдарила кулачком. Сміх чоловіка зупинив її.
— Нічого не вийде. Капсула сполучається з кабіною, тож увімкнені запобіжники розгерметизації "рами", а відтак скдання капсули заблоковано. Автоматика плюс елементарний "захист від ідіота"!..
— Отже…
— Отже, Селю, для початку потрібно задраїти обидва перехідні люки. Тож лягай у капсулу: ми гаємо дорогоцінний час.
— Нізащо!
— Але чому?..
— Я хочу загинути разом з тобою, Льонечко, бо кохаю тебе до нестями!!! Як ти не розумієш?!
— Ні, Селечко, ні. Хтось повинен врятуватись у капсулі, щоб в усіх подробицях розповісти на "Полігоні", що трапилось. Раптом я нічого не придумаю і все-таки розіб’юся?!
— Тож ти ризикуєш?..
— Звісно. Але не хочу, щоби разом зі мною ризикувала ти. І прошу повідомити "Полігон" про все, що сталося. Вони ж там ні про що не знають. Коли ніхто з нас не врятується, вони вважатимуть, що причиною моєї загибелі став новий двигун, тож перевірятимуть нормальний агрегат знов i знов. І змарнують на додаткові перевірки декілька років, хоча ця модель чи не найвдаліша з усіх, які я випробовував. Ти хоча б розумієш, чим це обернеться для всієї програми колонізації Місяця?..
— Але ж я не вмію керувати капсулою!.. — знов заплакала Селена.
— Дурниці! А навіщо, по-твоєму, тамтешня автоматика?! Капсула рятує навіть пілота, що знепритомнів. На

читати