…Ото вже насправді: час не має значення, лише – життя. Прискіпливо спогадую ту давню історію, тамуючи якусь дивну тривогу, що напливає ще й зараз. Я тоді винаймав приміщення для житла у незвичному, за своїм архітектурним концептом, будинку. Тут явний модерний конструктивізм...

Вільні чайки – супутниці милі У плавбі, вдалині од землі. На світанку вони злотокрилі, Срібно-сизі – в вечірній імлі. А вночі... Де їх бідні оселі? Поблизу сивих подруг нема. Надихає думки невеселі Пересолена морем пітьма. В мене прибрана, тепла каюта, На столі – помаранчі,...

він був п’яницею несповіданим од перших заморозків   а ранньою весною з котами сплутався і його домівкою став березень   іди звідти п’янице поки не пустився за снігом   котам ти не побратим з їхньої миски молоко випив аби хоч так похмелитися

  Він вчиться на хірурга, Він буде хірургом, але у нього той, руки тремтять - і вона показує, як у нього руки тремтять. Так яким же він буде хірургом? - Він. буде. хірургом. - і вона показує, як у нього руки тремтять. Так що, малий, не доводь справи до хірургії - і вона...

І Хлопцем Перший раз він чув про бридких дикунів, косатих китайців, коли йому було десять років. Дома батько розмовляв про них з сусідом, читаючи з газети про цих розбишак, які хочуть порізати всіх православних, скинути білого царя та запанувати краєм. Ріжуть і старих і малих... Серце йому...

Він переїхав в Бучу в середині березня 2021 винайняв маленьку квартиру у цоколі і завів кота шерсть якого була кольору помадки на еклері. Він ходив на англійську, в тренажерку та на сповіді він любив дивитись, як падає сніг та в тумані зникає вулиця. Він слухав...

Зашуміла дубровонька, листом зашуміла, Затужила дівчинонька, серцем затужила. Тужить нічку, тужить нічку, тужить і день білий, Бо із війни за три роки не вертає милий. На могилі-верховині милого спращала, Біле личко цілувала, слізьми проводжала. «Не плач, не плач, ластівонько, дасть бог...

Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви...

Моїх рибок драйвер нагодує, Windows на відсутність ставить тишу. Зараз Інтернет мене не чує І сховалась в нірку знову миша. Електрички ілюзорний шлях Вихід із тунелю віртуалі… Б’ється птах, але реальний птах Це ж бо серце… А кому? – Печалі! о1.о4.2оо6