І Сім десятків років увірвалися в спокій, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на ниві широкій, Наробилась, набачилась горя і дива. Літні ночі озорені, зими колючі, Березневих світанків сувора меріжка, Сім десятків років, як бажання жагучі, Стали колом тісним, гомонять біля ліжка....

…Сенсу життя, аж такого, не існує. Його конче слід створити самому. І це часто не якісь глобальні звершення, а звичайні-незвичайні події та явища, зустрічі та прощання, що спромоглися дещицю додати, я вже не кажу все перевернути, у твоїй особистості. Коли усвідомиш це, звісно, процес...

Було досить прохолодно. Особливо якщо порівнювати з кількома попередніми квітневими датами, що приємно здивували мало не літніми днинами. Весна цьогоріч рання. Але вночі пройшов дощ і сьогоднішній ранок таки був зимним. Човгаючи асфальтованою дорогою й думаючи про своє, я ледь не підскочила від...

Це і є життя – її серцебиття, її медичні картки, її проїзні квитки, кожна з її речей, фарба довкола очей, час, який минає, коли вона засинає.   Це й була боротьба – чорна скашна труба, братні хрипкі баси, вимотані голоси, вересневі міста, вся її...

Це не сніг. Це попіл із цигарок янголів, що сіли перекурити перед святами…

+ + + Це ось наше місто – стоїть на сході країни. Це ось ми, це ось наша мова таємна. На Різдво ми виходимо із будинків, б’ємо вітрини. Проводжаємо свого царя на захід, до Вифлеєма. Кажемо йому: царю, час рушати зі сходу. Час рушати на захід із цієї скрути. Там усі...

Це твоя п’єса, мабуть. Візьми її за руку, посміхнися варті. Яким би великим не було місто і довгим путь, зіграй самого себе у театрі,   життя цього варте, життя цього варте.   Якщо живеш на околиці – то сходи до центру на площу, де з фонтану вистрибують німфи на...

Цей жовтень соковитих плям закоханої в урожай землі, Без суєти прозорі ранки І дух вина, що тихо зріє в пишній млі холодного підвалу; Цей вдалий ракурс почуттів, яскравих обіцянок… Ґанки Усипані щемливим тлом успіня осені. Замало В нас Божого, щоб зрозуміти спів Життя, обласканого...

цей напівсон що триває роками – б"ється вода головою об камінь   ти ще чекаєш вона вже не чує кава вночі розчиняється всує   і між любов"ю та просто словами хмари стають захисними рядами   щедрих дощів на кордоні імперій зітканих нами з найтонших...

у Черепашому озері Централ-парку відбивається кришталевий* Український інститут Америки тінь від нього повзе навскіс Централ-парк з голови до ніг оповитий ‛шкірою зеленої жаби‛** повільно розтягує спину як перед стрибком в Черепаше озеро воскові фігурки мадам Тюссо функціонують...