Завантажити

(«блатарями»). Вивішені в клубі передвиборні програми всіх блоків жодним чином не свідчили на користь вільного вибору. Навіть не соромлячись спостерігачів, офіцери зупиняли засуджених, котрі несли бюлетені до урн, й перевіряли виконання даних їм вказівок та інструкцій. За хабар (не обов’язково грошима) здобувають посаду “цапа” й, незважаючи на купу стягнень, звільняються як невиліковно хворі. В показових ВУ після вступу в дію пільг Вас навіть супроти Вашого бажання звільнять, а в решті на них не зважатимуть, й триматимуть до останнього дня визначеного судом терміну ув’язнення.
Варто знати, що засуджений має право один раз в два місяці отримувати харчову передачу вагою до 30-ти кг., має право на короткотривале побачення раз в місяць і на довготривале раз в три місяці.
Щодо вирішення питання про Умовно-Дострокове Звільнення (УДЗ), актування (звільнення як невиліковно хворого) або помилування. Україна (як і всі постсовєтські держави) є абсолютно корумпованою державою. Брати подарунки й “вирішувати питання” стало нормою й свідченням всезагальної безпринципності. Небайдужі до Вашої долі нехай пошукають “хід” в оточенні Президента (тут реально вирішити питання про помилування), або в Генеральній Прокуратурі й Департаменті Виконання Покарань. Довідайтесь в офіцера спецчастини всі пільги, котрими маєте право скористатись (амністія, УДЗ, помилування). Ви ж не налаштовані “сидіти” весь термін, визначений суддею. Проте змаг за звільнення (наголошую: змаг, а не очікування) не повинні стати панацеєю в усіх діях (“воля не повинна шорити”). Зацикленність викликає неповагу і серед засуджених, і з боку адміністрації. Прагніть залишитись людиною з-за будь яких умов.
Нарешті, остання моя порада. Не живіть спогадами про минуле, та побудованому на них уявнім майбутнім. Після звільнення Ви вжахнетесь змінам. Ось чому мільйони людей на постсовєтських просторах після звільнення не можуть адаптуватись, й знову опиняються за ґратами. Духовне та моральне розбещення знаходять своє відображення і в “зонівському” фольклорі: “Сів в тюрму, міняй дружину! (До речі, геть не смішно). Не покладайте значних надій на друзів і знайомих. Люди в цьому світі слабі й егоїстичні.
Довгоочікуване звільнення. Перед тим, як опинитись за брамою, Вас знову обшукають. Останній “шмон”. Все, що викликатиме підозру, знищать на Ваших очах.
Ну ось, певно, і все. Не силкуйте себе намаганням визубрити “феню”. Бруд сам налипне, а наведених мною (до речі перекладених на українську) слів недостатньо для того, аби усвідомити весь трагізм долі тих, хто їх склав.
Я не бачу Вас, але чую запитання:
— Що означає фраза “відмахати строк від дзвоника до дзвоника?”
Відлік терміну ув’язнення починається з моменту затримання. Це перший дзвоник. Суд врахує час, відбутий в ізоляторі. Другий дзвоник — останній день ув’язнення. Щиро зичу успіху в справі його прискорення. Нехай Господь в тім допомагає. Можливо “в тому світі”, Вас ніхто й не чекає, але запевняю: “На волі” незрівнянно краще.

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА. МИМОВІЛЬНИЙ ПОГЛЯД З ДНА
Неоднозначно реагую на факт незнання пересічним громадянином України значіння словосполучення “пенітенціарна система”. Засмучуюсь, оскільки це свідчення непоінформованості, й радію, оскільки більшість (на щастя звичайно), ще не зітнулись (і дай Боже ніколи й не стикатись) з цією вкрай огидною формою приниження людської гідності. Аби не виникали запитання, відразу поясню про що йдеться. Кожна держава й кожне суспільство стикаються з проблемою злочинності й правопорушення. Пенітенціарна система є державною службою, на котру покладено утримання в спецзакладах та перевиховання тих, хто вчинив переступ Карного Кодексу та інших нормативних документів.
Певно, чимало доводилось чути розповідей про ізолятори досудового утримання та виправні установи цивілізованих країн. В Європі на одну добу утримання засудженого витрачається в середньому 300 євро. Вражаюча цифра. На злодія, і стільки? Уявіть собі. Урядовці тих країн, дбаючи про спокій та добробут власних громадян, їхнє впевнене й стабільне майбутнє, підрахували, що витрачати такі кошти на тих, хто (нехай і свідомо) схибив з шляху — дешевше. У ці 300 євро входить не лише харчування й одягання ув’язненого. На державному рівні розроблена ціла програма заходів, спрямованих на перевиховання, зміну світогляду й формування з тих, хто схибив, повноцінних громадян держави. Цивілізованому суспільству не байдуже, якими повернуться до цивільного життя вчорашні грабіжники, крадії та вбивці. Гасло європейських пенітенціаріїв — «Не карати, а навертати на шлях істинний». І це дає позитивні результати. Кількісний та відсотковий показник рецидивів (повторне вчинення злочину особами, котрі вже притягувались до відповідальності) в Європі незначний. Але то в них. А як в нас?
Формально в Україні також існує й діє власна пенітенціарна служба. Це Департамент Виконання Покарань. Але я наголошую на тому, що

читати