Завантажити

ПРОРОК

Уривок з роману

Євгенії Чуприні, з любов'ю.

Якщо ти скажеш, що це закінчення, то знай: дорога до Бога тільки розпочалася.

ЧАСТИНА ПЕРША

НЕСУМІСНОСТІ

Я розповім тобі, мила, казку, ходімо зі мною... Я розповім про Ілька Гугенштайнера, котрий перед святами Кучок пообіцяв станцювати гопака на черепі Івана Бишовця. Я можу розповісти й іншу, але, чорт забирай, - нічого в тебе в житті від цього не змінитися: ти будеш так само хтиво закочувати очі, задирати гузце, не інакше, лишень як веліла тобі природа і ще хтось. Можливо, той, що викидає сірку і гидь. Хоч Гугенштайнер пообіцяв, а проте, радість моя, місто підірвала інша подія. Ні, не черговий приїзд карликів-гомосексуалістів чи ліліпуток-лесбіянок. Це вам обридло, і чи воно потрібне. Епатаж не надто солодких речей призводить до диктатури або фашизму. Саме так, саме так сказав один чоловік, що перед виборами приїжджав до нас: у пенсне, з голомозою пергаментною головою... Взагалі, схожий на клоновану істоту з чергового російського серіалу... Але не про це річ. Місто зірвала інша подія.
Мадам Батерфляй, мадам 3-зі, Королева, як відразу нарекли її в цьому ляльковому, з іграшковою церквою, з коробочкою-мерією, з шикарним модерним ящиком тюряги містечку, де сині до непристойності озера заковтували в жаркий полудень орди запітнілих, чорних од засмаги тіл, які взимку раптом починали вирізнятися одне від одного, дивуючи проявами характеру і не тільки. Отож, містечко, що кишіло служаками закону й держави, а ще чорними, як біблійне гайвороння, попами, котрі сторчма на своїх животах носили срібні хрести; у містечку, де мораль вище закону, а закон ніколи не послуговувався мораллю, бо всі так намагалися рахуватися з біблійними писаннями, що кожен двір забутого цього міста тандичив Святе Письмо на свій здоровий глузд, сповідуючи більше здоровий шлунок, власну кишеню, своє обійстя, готовність покласти за нього життя або дати драла, якщо на те буде вагома причина. Містечко, що вже не захоплювалося дорогими машинами, а гонорилося й ледь не плювало на столицю - крізь зуби і нижню губу. А пані 3-зі - кінопродюсерка; висока, тридцятирічна, з чорною гривою і зеленими очима лошиця прибула в містечко Т. збирати натуру для дорослого кіно. Ніхто не тямив тут, що таке доросле кіно, ніхто і гадки не мав, чим закінчиться зрештою ця загадкова й чарівна у своїй загадковості мандрівка прекрасної мадам 3-зі... І одного гожого дня, коли високе літнє небо ангели зірвали білим пухом крил, тільки руде неправдоподібне сонце дратувало поважне, ближче до могили громадянство, - цього дня, поржавленого не інакше як лихим, нашу красуню знайшли голою і почепленою на найвищому висохлому дереві. Коли її зняли, то блюстителі закону зробили цілком очевидний висновок: рот і очі пані 3-зі зашиті шматками шкіри. А ще куценький слідчий, з голомозою, подовбаною чиряками головою, схожою на диню-дичку, дав зрозуміти, що хоче бачити сіданку пані З-за (3-зі - його неделікатно поправили). Покійницю перевернули. Виходило, що шкіру з її сідниць зрізали і трансплантували на обличчя. Пані померла від асфіксії, тобто напросто - задихнулася. А слідчий сказав: "Повісилася". Коли немає відповіді - виникають легенди.
Я лежав на краю своєї свідомості, у снігу пам'яті, до якої можна було досягнути рукою. Але дзуськи. Ніяких просвітлінь. Хрін у ніс усім тим, хто вивчає Бгагаведгіту. Облом можна назвати обломом, коли можеш кудись піти, а тебе тримає щось більше, ніж лінь. Щаслива думка, моя мила, і гляди, щось таки трапиться. Після чергової нічної історії, з вибльовуванням антрекотів, лобстерів, злизуванням із персів мажорних дуреп шампанського, мене хилитало, як у допотопному пульмані, як капітана Кука біля берегів Тихого океану. Сказано, я лежав між білою порошею просвітлення і смертю: ось вона прийшла - чорна - гу-гу-гу! - з широченними плечами, у неї смерділо з рота... Так. Із скрипом пожежного крану ти підіймаєш голову, щоб мужньо, як Нібелунг, прийняти удар коси - його писок. Не інакше, писок цього вилупка. Колишній гебешник на мізерній пенсії. Стукач і бабій. П'яниця і звідник. Ллойд мав блискучу пам'ять, аналітичний розум, але якась його хромосома заплуталась у вселенській пазусі Господа Бога, і чолов'ягу понесло по життю, як по копаному. Він говорить "карма", а я тандичу - розплата, а ніяка там не хромосома. Ти, мудак, - до дауна? До дауна тобі далеко, як і до того, що ти простиш своє начальство або полюбиш президента. Отакої, старий, а в орангутанги тобі ближче. Тільки ж сам розумієш - це не дауни, а високорозви-нена драбина цивілізованого суспільства.
Ллойд лише кевкнув помийницею, з якої вирвалися зрадливими сучками-ірініями запахи жіночих принад, дорогого вина і непереборний гумовий запах - ледь уловимий
кокаїну. Він красиво поправив своє чорне волосся; якщо можна говорити про статечність, то цьому ґевалу тільки те й лишалося
з шиком поправляти волосся, закидаючи голову назад. Його розкосі очі, майже жіночі, із сизою поволокою, обдурювали не лише

читати