Завантажити

кинжальний біль у сонячному сплетінні, жовч із рота... Завіса одного з наметів розсунулася, і на нас подивилися два ока, підведених зеленим. А ще червоний, картоплиною, ніс. Я врізав по фізіономії. Потім виявилося, що це "прима"-клоун, і я зірвав виступ, виваливши йому зуби. Четверо накинулися на мене, четверо ментів і двоє циркачів-атлетів. Потім я спав у смердючій каталажці, і мені снилося, що я бачу Лану, мадам 3-зі, мертвою.
Хоч Гугенштайнер і носив таке прізвище, він аж ніяк не займався продажем дитячих калаталок і ділянок на Місяці (за сто баксів квадратний метр). Першим відкриттям Гу-генштайнера була саморобна катапульта, яку він-таки й використовував, - чудодійний, треба сказати, медичний агрегат у генико-логії. Як відомо, авіаційна катапульта викидає людину на двадцять-тридцять метрів. У полку, де Гугенштайнер працював механіком, після гульбища він надумав прокатати свою коханку на катапульті. Баба пролетіла десь тридцять метрів, і в неї стався викидень. Гугенштайнер наладив цілий абортарій на аеродромі, а коли почали допікати органи непомірними хабарами, - власноруч із "напівфабрикатів" змонтував катапульту за лісосмугою, перед самим яром. Так що викидні швякалися прямо в глинище.
Військова тюряга виявилася вельми комфортабельним і достойним місцем, порівняно з тими, де я досі побував. Там-то я й зазнайомився з Гугенштайнером і його товаришем Бишовцем - лисий, він швидше нагадував слимака, якого витягли з панцерника; а щодо Гугенштайнера, то такого вилупка й брехуна треба було ще пошукати. І ми знайшли один одного, інакше не могло бути. Нас поєднувала Принцеса, що по-різному заборгувала обом...
- Слухай, якого біса тебе сюди занесло? Твоє місце в абортаріях або на вогнищі святої інквізиції, - прорік цей напівкровка.
Я схвалив його думку добрим стусаном під ребра. Бишовець став у позу школяра четвертого класу. Нарешті всі зрозуміли, що краще триматися мирняком, путьом значить. Але я розбив їх писки, загнав у куток витирати криваві соплі, мене наче пройняло щось:
Мені б, брате, не заблудитися, - бовкнув я в сонячний день, як бик ревонув у колодязь.
До чого ти... Ти мужик тертий. Ми тебе, ні, ти нас...
Одна баба мені треба. І вона тут. Кіно приїхала знімати, халява...
Ясно. Принцеса... - шарконув криваву юшку разом із вибитим переднім зубом Бишовець. - Так би і сказав, що городський.
Тому нічого дивного, що він і Бишовець, за всіма правилами абсурду, зайнялися пошуком і моральним покликом, почавши будити громаду на розшук самої 3-зі, а потім і її вбивць.
Малюта важко сопів знімальним майданчиком. Вгорі котилася бавовна хмар, а синє небо різало зіниці. Загалом він полюбляв таку пору року, але язик і розум мав кострубатий. У нього сьогодні паскудний день. Пацан якийсь тарабанив по металевій трубі, Малюта спокійно витягнув пістолет і бабахнув у неї. Малий навіть вухом не повів. Каторжний день, дурний день, зачмирений день. Малюта прийшов на знімальний майданчик. Всі були одягнені. Він походив, покрутився, запитав, чи не спекотно, і як смакує артистам суниця, тоді пішов ні з чим. Він намагався зачепитися, як кожна нишпорка, відчуваючи щось неясне. Навіть найтупіший мент чує в повітрі тривогу. Але Малюта нічого не знав.
Коли скласти п'ять і п'ять, то в Лани вийде зовсім не десять. А якщо і витанцюється на десятку, то лише на її користь. Батьки -Царство Небесне - переставилися в той час, коли вродливій дівчинці можна тринькати гроші на ліво й на право. У спадок лишили кілька "свічних заводиків", товстопузу няньку, котру, обнюхавшись коксу, вона дубасила камінною кочергою. Про все це знала преса, тож подеколи і журила маленьку сирітку з кількома мільярдами прибутків. Проте одного не врахували: в неї жорсткий чоловічий розум. Перший мужчина, якому вона романтично захотіла віддатися на пляжі, під місяцем, порвав собі щось там і нагородив Лану ненай-дефіцитнішою хворобою. Дівчина не лишилася в боргу: в Пекіні чи ще там десь бідаці була коротка розбірка. Шарпака, говорять, вижив і пришпандьорив навіть нові причандали, не без допомоги тієї ж Лани. Не зовсім вона була скотиною. Ось. Далі - пробіл. Гульня, шампанське в басейні, групові злягання і таке інше. <...> Якщо поколупатися в її мутному, але цілеспрямованому житті, то наразі можна віднайти логіку, і не логіку знищення, а радше - о-о-осяйного пошуку, натхненного і сентиментального, як плач триперної баби над жовтим від сечі унітазом. Але біль, панове, це біль, від якого б джерела не походив. Одного разу вона вирішила, що лісова німфа, і годинами, днями ходила садком гола, уквітчавши голову вінком із білих лілей. А якось прийняла мирного цапа, що скуб траву, за фавна, і лише завдяки прудкості тварюки в них (чи в неї) нічого не вийшло... Не все можна перемінити в житті. Сидиш, а якась тінь суне підлогою, стелею... Ти цього не зміниш. А Лана була якраз із тих людей, котрі намагалися перевернути світ на свій кшталт; вона нагадувала фонтанні бризки, які рвалися догори, але все одно падали у велетенську, порослу жабуринням

читати