Завантажити

гладить одновухого пса. А Лана говорить: яка самобутність, який шик! Продовжувати? Вона також перетворюється на тінь. Підіймає граціозно руку, витягує ногу: панчоха падає комусь у зупу. Задерши спідницю, голим місцем сідлає горщок із печенею. Наступний алюр пані не вдалося взяти. Мужики реготали й підливали пива. І ось тут, пам'ятаєте, вона зникла... <...> Коли я вийшов на берег, повний дохлої риби, мені ясно дійшло, що це навіть не вакханалія, а свиняче хрюкання. Це мені помста, що примчався за тисячі кілометрів, щоб вдихнути гнилизну улоговини. Звісно, я знову помилявся.

ПОМИЙНИЦЯ І ГОЛОД

Місто й держава не мали тут, як і скрізь, чітких орієнтирів, вимірів, кордонів і координат, тож часто людина мусила їхати в одну точку, а потрапляла в іншу або й хтозна-куди - до самого дідька на роги. Той, до речі, частенько в цих місцинах виконував кропіт-ку роботу щодо збирання маку. І вже біло-молочна продукція, перетерта, подрібнена на порції, викидалася на гудрони великих міст, що й не зчуєшся, як відгицуєш під арабом, у контейнері, повним щурів, за пакетик розбо-дяженої ханки. Або сідаєш на електротягу, яка мчить тебе до столиці зі швидкістю мрії; потім темний полустанок, іржавий плафон ще 1953 року, і п'яна урла спорожнюється вам на рило, а там <...> падає від передозу скломийної рідини. Моя мила, ти вперше бачиш, як чоловік напуджує повні штани, як вони виснуть, бо твій таточко був - чи є - чепуруном, а мамця твоя все волосся на його і своїй голові повисмикувала; ти бачиш мертві очі, ти вперше усвідомлюєш неземну скляність очей. Плетешся насипом на тонких (ні, витончених!) ногах балерини, готова вже й мертвого обласкати, але хто ж тобі заплатить?.. Спробувала лягти... У глибокому дитинстві ти бачила справжній сон; певне, кожна людина вдихає його, а тоді вже вся решта життя - лиш віддалений відгук, полуння того сну. Попереду морок і бажання заснути.
Ми вийшли з бару "Баранячий ріг", і Гиря відразу вивернув на купу багнюки. Стояли, небом повз розмазаним жовтком місяць, а потім комусь (якого дідька?) забажалося перевірити фінанси. Сміх зникає, як і сльози. Ви це помітили? Оп-ля! Нічого не помітили, бо, коли на світ заявляється черговий ви-шкребок, треба плакати, а не зубоскалити. Ми пропливли під лапатими вітами... Ясно, з баблом голяк. Гиря приторможений. У нього вчора сестру завалили. Підіймається - і знову писком у купу шоферського лайна.
В нє того... не понтами борсаєтесь, -обізвався Смик. Знаю, падлюка давно балу-хатиться на неї, та я ті зіньки поприкрию, мертву і ту виродкові не дам, як Ромео. Він і зараз пихтить. Останній поцілунок плоті. Але - далі буде. Зараз ми сидимо на білому під місяцем гаражі. У мене грифельний профіль. А Гиря подібний до черв'яка: вигинається проти неба, як чорний танцює румбу. Потім я різко ставлю пляшку рому, очі під лоба. Литі вени шлангами на руках. Вганяю п'ять кубів, наче це всього один, йо. Мене харить дико - вже нагадую розбовтаний бєларуський трактор. Мене харить, ні, вибачайте шаноблива і шановна публіка, мене втомлює підраховувати, що я втратив. Колись, це не з моєї опери... Колись я куплю наосліп букет айстр і подарую першій жінці, яка впаде мені в око, а тоді почнеться знову оте "колись". Повільно, як у мармеладі, південному мармеладі полудня, повертається голова.
Так, бляха, що трапилося, гестапівські роздовбаї?!.
Вісмут знову вигулював собаку. Породиста шведська вівчарка. Я певен, що в неї і очі червоні, як у Вісмута. Ми кілька разів заходили до відставного генерала. Той любив пацанів. Дівчаток також, але менше. У них там йому чогось не вистачало для повної насолоди. <...> Якщо кохання зважувати на кілограми, то в мене були тонни кохання до Лізки. Але Вісмут шукав те, що подобається або не подобається його чорногривому, косолапому Сфінксу. Того дня Лізці двічі не пофартило. Вона снилася голою, начебто стрибала на одній нозі, а страшний Сфінкс змушував жерти його екс-крименти. Вона хлипала з надривом, але плач здавався швидше шумінням водопровідної труби. А коли нарешті прийшла до тями, пес обгризав її ліве зап'ястя. Далі нічого розповідати - протокол засвідчив, свідки засвідчили: собака оскаженів. На диво мирного, його відтарабанили в діжкоподібному лімузині, разом із безрідними сявками, до собачого притулку, щоб там мирно і спокійно відправити в псяче пекло. Тільки-от: чому ж той гавкун такий ла-сохвостий, аж язиком черевики полірує, і підлесливий, і привітний? І сяке-таке інше?
Якраз того дня я вибрав місце на торшері. Янголи можуть сідати скрізь. Якщо я вам скажу, де вони можуть з'являтися, ви відразу перестанете вірити або ж буде насміхатися над Батьком. Так-от, я сидів на торшері, а Вісмут включив своє чорно-біле французьке порно. Маленький, плюгавий, чоловікоподіб-ний. І ось на екрані він бачить Лізку. Спочатку - вишукану, витончену пані 3-зі (ах, як старі лахудри обожнювали його песика!). Вісмут записує щось у нотатнику кольору глибокого неба. Потім випиває м'ятного лікеру - чвертка води, третина лікеру, ложка цукру. Я все бачив і

читати