Завантажити

прищаву студентку, а й мажорна дурка ще з півроку слюнявила на його фото в себе в джаккузі. Ллойд шукав, все життя шукав кохання. І був здоровим авантюристом, на що його спонукала держава. Знав це і дуже тішився. Ще в чотирнадцятилітньому віці мав гомосексуальний досвід. Чи допомогло те його шукання вічного і світлого - запитайте самого. Напросто він забив на такі речі; як велика гусінь, повз по земній кулі, не добираючи траєкторії й напрямку. А на біса гусені ракетний двигун ззаду? Ви не подумали?..
Нас багатьох тоді повбивали. У жовту джанкойську ніч, пропахлу полином, динями, кавунами і зрілим виноградом сорту "Ізабелла". Від самої думки, від одного слова "Ізабелла" Ллойда стовбурчить. Але степ... Ми повертаємося в жовтий степ, розкраяний вугільним обсидіаном ночі, наче консервна банка (а звідти висипалися під вибалушене око місяця тремтливі окунці людських душ). Нас четверо - і кодло драних ментів на уазиках: із запаленими фарами на дальній бій, з гвинтарями, гнали пекельним прокляттям кримської землі, де не було жодної зупинки, окрім що твоєї - навік. А до того часу, коли пішов сніг, у джанкойському степу синій сніг, як одкровення розпашілим дитячим мізкам; до того часу, як нас підловили - затравле-них голодних звірів, у нас і черв'яка дощового не було в роті. Ллойд у нашій команді був найвідірванішим. Він виловив у болоті жирнючу водяну крису (щур звучить якось не в тему) і притягнув її, пливучи і тримаючи по-собачому в зубах. Ми її з'їли. Голод має свої закони, вони вкручені нам Творцем задалеко до нашого народження. Ось так. Ми давилися м'якими кісточками, давилися шерстю, їли, як тічка, що потрапила з доброго дива на м'ясокомбінат. Але це допомогло. Іспит людини завжди спричинює якийсь голос і криваві мозолі на душі.
Тож ми: Я, Ллойд, Женя з тоненькими кісками і тіціанівським обличчям, маленька панкушка Людка, котра все кричала, що хоче і хоче... Крису ми таки поділили по-братські, але вогню не було. Мовчки переглянулись і почали жерти сире м'ясо, чавкаючи і перетираючи кутніми з тельбухами та шерстю. Враз у Ллойда засвітилися очі - так засвітилися, наче він побачив попереду лампочку на мільйон ват. Якимось чудом прибило дві велетенські цистерни. Тут ми вирішили влаштувати наш табір. Ми дожирали крису, щасливі своїм вільним життям: здавалося, це буде тягнутися довго - блискучу вічність, аж доки ми не згоримо в Галактиці. Ми надибали велетенську, як космічний корабель, проржавілу цистерну. Романтика має вельми добру сторону: ви можете влізти в саме пекло з усміхненим писком і ощиреними зубами.
Тіло її, пані 3-зі, зняли недбало двоє працівників трупарні, де колись Ллойд парився перевізником, вважай, помічником Харона, якщо можна вкрутити це поганське слівце; тіло її, ще вчора шикарної жінки, зачепилося підбитим птахом за гілки, а тоді лантухом упало прямо під ноги купі роззявак: менші, до тринадцяти років, намагалися заглянути, що там діється в неї поміж ніг, жадібно дивилися на алебастрового кольору груди - обличчя мало кого цікавило. Старші, тягнучи смердючу "Приму", сказали: "Оце так птиця!"
У нас лускали барабанні перетинки. Наче рій демонів влаштував у вушних раковинах дикий танець або хор своїх співів. Цілу годину менти гамселили по цистерні, потім повитягували дівчат і "випрасовували" їх у нас на очах, ми ж стояли на колінах із заламаними руками, відхаркували кров'яку із слиною. Нарешті, коли стражам закону набридло розважатися й вибивати нам зуби, вони взялися за Ллойда: пещений мажор із небесними очима і пухнастими віями під драпом видався вартим їх уваги. На диво, той не чинив великого су-противу. А я, спершись на цистерну, ковтав гірку слину, мало думав про Ллойда, а чекав на свою чергу. Та її не настало. Несподівано небо - синє, з білим ангельським крилом хмар - прорвалося дощем із градом, і блюстителі порядку полізли на перекур до уазика.
Що я міг думати, коли ми плелися в патоці нічного кримського степу?.. Ллойд тлумачив усе, що трапилося з ним, із неприхованим фаталізмом старого циніка, хоч йому ще не виповнилося й шістнадцяти. "Звісно, це паскудство, старий, але це досвід, фатальний досвід". Він навіть повідав, що один мент лизав йому грішне місце. Нас це розвеселило, але не дівчат. Дивні створіння: самі нариваються, а коли трапляється нагода, - виставляються, як непорочні й святі монахині, хоч, правду кажучи, на багатьох місця немає, де б примоститися... Те, що світ перестав для нас бути звичною круговертю, ще нічого особливого не означало. Ллойду все навіть подобалося. Через дірку в одному місці цей нікчема задумав побачити світ.
Спочатку те чи те, що ми називаємо смертю, діє на нас звіддаля, і ми більше піддаємося натовпу, який голосить, шамкає за своїми законами. Нічого так не облегшує людину на першій порі, як смерть ближнього. Відчуття втрати приходить із тим, що ми не можемо говорити чи лаятися з кимсь із членів нашої родини, будь він десь у землі, на небі, в пеклі, раю, якщо все це існує в галактиці нашої черепної коробки. Словом, якщо ви не відкинули Бога

читати