Завантажити

Маестро: Чортівня якась!

Розі: Я кілька разів виглядала у двір протягом цієї години, і ви спали блаженним сном. Я ще так втішилася. Навіть чаю вам не пропонувала! (Помічає горнятка). Що це означає? Як ви змогли… Я ж була на кухні… Свят-свят-свят (Хреститься).

Маестро: Я страшенно розбитий. Поможіть мені лягти до ліжка.

Розі: Так, Маестро! (Бере візочок і завозить його до хати).



ДІЯ ДРУГА

КАРТИНА ПЕРША

Центральна Франція, початок 30-х. Околиці села Гаржілес. Бістро «Термінус». За шинквасом -- старша жіночка, одягнена по-простому. У кутку за столиком біля вікна – елегантний пан років тридцяти. У руках у нього – кишенькова книжка. З усього видно, що він – чужинець.

Хазяйка, ставлячи на стіл бокал: Ваше пиво, мсьє.

Чужинець: Мерсі!

Відчиняються двері і лунає мелодійний дзвоник. Заходить вродлива, вишукано одягнена панянка. Підходить до шинквасу.

Панянка: Бон жур, Нансі!

Хазяйка: Бон жур, Женев’єв! Вам, як завжди, гранатового соку?

Женев’єв: Так, сьогодні доволі парко… (Помічає чужинця і застигає).

Чужинець відриває очі від книжки, аби глянути на новоприбулу. При зустрічі їхніх поглядів він здригається.

Чужинець, розгублено підіймаючись: Ви?..

Женев’єв, посміхаючись: Яка приємна несподіванка! Боже мій! Це неймовірно! Я можу…

Чужинець, запрошуючи за свій столик: Так-так, звичайно.

Женев’єв, сідаючи: Як дивно, правда?

Чужинець: Так, дивно.

Женев’єв: А я вас згадувала майже щодня… Хоча ми з вами навіть не знайомі…

Чужинець ствердно киває.

Женев’єв: Пам’ятаєте, де ми з вами бачилися?

Чужинець: Я прошу вибачення за свою французьку…

Женев’єв: То ви – іноземець?

Чужинець: Так.

Женев’єв: Боже, як цікаво! І вам важко говорити французькою?

Чужинець: Так… Важко.

Женев’єв: Тоді говорити буду я. А ви будете підтримувати розмову, гаразд?

Чужинець, посміхаючись: Гаразд… Буду підтримувати…

Женев’єв говорить виразно і не кваплячись, так, як розмовляють з тими, хто погано чує: Ми з вами бачились тиждень тому. В автобусі. Пригадуєте?

Чужинець: Так… В автобусі…

Женев’єв: Автобус був майже порожній. Я сиділа ліворуч біля вікна, а ви – праворуч. Я довго потім не могла забути ваш погляд… (Замовкає). Коли ви вийшли, то підняли капелюха на прощання.

Чужинець усміхається.

Женев’єв. А я вам помахала ручкою.

Чужинець: Так, це було мило… Дуже мило.

Женев’єв: Коли ви пішли, мені чомусь стало так сумно…

Чужинець: Мені – також… Сумно…

Женев’єв: Справді? До речі, як вас звати? Ми ж навіть не познайомилися…

Чужинець підхоплюється: О, пардон! Я -- Альберт. (Цілує ручку Женев’єв).

Женев’єв: А мене звати Женев’єв. Женев’єв Гожар. Бачите он той білий палац на пагорбі? (Показує рукою у вікно).

Чужинець. Так.

Женев’єв: То я тепер мешкаю там. Це наша літня резиденція. Мій татусь – заядлий рибалка. А Ла-Крез – ідеальне місце для риболовлі. Така тиха і спокійна річка. Він навіть спорудив рибальський будиночок на самому березі. А де мешкаєте ви?

Чужинець: В Гаржілесі.

Женев’єв: О, то ви, мабуть, художник? Там же ж ціла художня колонія в замку!

Чужинець: Так… Художник…

Женев’єв: Боже, як цікаво! Я там кілька разів була. Це ж зовсім недалеко від нас. Хвилин двадцять пішки.

Чужинець: Так… Пішки.

Женев’єв: А ви знаєте, що Гаржілес називають найгарнішим селом Франції?

Чужинець, добираючи слова: Так, знаю. Тому я… тут.

Женев’єв: Мені чомусь здається, що ви знаєте по-французьки. Просто вам приємніше, коли говорю я. (Сміється).

Чужинець: Одну хвильку! (Розкриває словник і щось в ньому шукає. Нарешті підіймає голову). Женев’єв – ви чарівна!

Женев’єв, червоніючи: О, я бачу, ви вмієте ладити з жінками!

Чужинець, заглядаючи у словник, повільно: Шкода, що я… не вміти говорити… французька. Хочеться …багато розповісти …вам.

Женев’єв: Справді?

Чужинець: Я хочу вас малювати…

Женев’єв, задумавшись: Гм… Ви мене малюватимете, а я вас буду навчати французької. Це буде вашим гонораром за портрет. Гаразд?

Чужинець: Гаразд… Дуже гаразд.

Женев’єв: Який ви смішний! (Сміється). І коли ми почнемо?

Чужинець, добираючи слова: Вчора… Ні… Завтра. О!

Женев’єв, сміючись: Ого, який ви прудкий!.. Добре, завтра я вас чекатиму вдома о другій. Вам підходить?

Альберт: Так… Підходить.

Женев’єв: Тільки не переплутайте зі вчора! (Сміється)

Альберт: Ви – чарівна!

Женев’єв: До завтра, кумедний чужинцю!

Альберт: До завтра, Женев’єв!


КАРТИНА ДРУГА

Берег річки посеред мальовничої природи. З’являються Альберт і Женев’єв. Обидва у прогулянкових костюмах. Він несе мольберт. На плечі у нього скринька з фарбами.

Женев’єв: Дивіться, Альберте, яке чудове місце! Гляньте на Ла-Крез! Вона звідси неймовірно розкішна! (Показує рукою в глядацький зал).

Альберт, придивляючись: Справді! Я ходжу вже

читати