Завантажити

коротке..

Маестро: А мистецтво – вічне, моя люба! Вічне! Повір своєму Маестрові! Він знає, що каже!.. І хай їм грець, людям з малою вірою!..

Розі: О, коханий!..

Вони цілуються у промінні вечірнього сонця.

Маестро наспівує: В Парижі красне літо,
сміється і буя…

Розі підхоплює: З руки чиєїсь доля
упала золота…

Вони поволі йдуть попід руку, поки не перетворюються у тінь чоловіка в капелюсі і жінки з шаллю. В глибині сцени їхні обриси виконують елегантний танець удвох.

Завіса



35





35

читати